fbpx
Історії з життя
Як з’ясувалося, двоюрідна сестра не поспішала шукати помешкання. Вона вирішила, що її дочка житиме у нас усі 5 років навчання. Ні, вона не питала мене, вона поставила мене перед фактом. Мало того, Марина зажадала, щоб ми звільнили для її доньки окрему кімнату, адже їй треба займатись у тиші

Минулого року моя племінниця, донька двоюрідної сестри, вступила до університету. Оскільки інші родичі живуть у селі, передбачалося, що студентка житиме на орендованій квартирі чи у гуртожитку.

Я, звичайно, була рада, що дівчинка сама змогла потрапити на бюджет, адже вона завжди йшла своїх цілей. Я планувала запрошувати племінницю до себе у вихідні, допомагати чимось і контролювати, щоб усе було нормально.

Я готова була її дати притулок на якийсь час, адже розуміла, що знайти квартиру за розумні гроші у великому місті не так і легко. Мої домочадці погоджувалися запросити родичку на тиждень-другий, поки вона не вирішить житлове питання.

За кілька днів до початку навчального року Віка приїхала до нас. Мої діти з нею добре спілкувалися, тож жодних проблем у побуті не виникло. Ми відзначили її приїзд, погуляли містом, я купила їй трохи подарунків і всякого приладдя для занять.

Звісно, ​​у двох кімнатах всім разом було тісно, ​​але ми розуміли, що це тимчасові труднощі. Щоб ви розуміли складність обстановки, у мене було троє дітей: 3-річна донька, 13-річний син і 18-річна донька. Відколи приїхала племінниця, в нашому будинку про тишу можна було лише мріяти.

Як з’ясувалося, двоюрідна сестра не поспішала шукати помешкання. Вона вирішила, що її дочка житиме у нас усі 5 років навчання. Ні, вона не питала мене, вона поставила мене перед фактом. Мало того, Марина зажадала, щоб ми звільнили для її доньки окрему кімнату, адже їй треба займатись у тиші.

Звичайно, я була обурена. Я нагадала сестрі, що в моїй хаті діють мої правила. За всієї гостинності та любові до племінниці, я не збиралася перетворювати дім у циганський табір. Найцікавіше, що Віка навіть не хотіла жити окремо, їй подобалося ділити кімнату з моїми хлопцями.

Я відмовила Марині і попросила, щоб вони поквапилися з пошуком квартири. Я сказала, що можу дати притулок Вікі ще на пару тижнів, а далі що хочуть, те й нехай роблять. Сестра просто не очікувала такого повороту. Вони з чоловіком стовідсотково на нас розраховували..

До племінниці я ставилась, як і раніше, адже дівчинка не винна в тому, що в неї от такі батьки. Мій чоловік потурбувався і допоміг знайти нормальну квартиру. Він організував переїзд, зробив невеликий ремонт та допоміг Вікторії облаштуватись. Ми з нею часто зустрічаємося, разом їздимо на шашлики та на дачу.

Віка знає, що вона завжди може розраховувати на нашу допомогу, а ось із її мамою я не хочу мати справу.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page