У мене та свекрухи з самого початку були не дуже добрі стосунки. Сама вона живе в передмісті, але після того, як ми з її сином одружилися, почала телефонувати моєму чоловікові регулярно. Розмовляла з ним годинами. Запитувала, чи добре синок поїв, як загалом його самопочуття, чи все гаразд.
Чоловік практично не проводив зі мною свій вільний час вечорами. Натомість він спілкувався зі своєю мамою. І у вихідні до неї їздив. Лагодив замки, копав город, допомагав у господарстві.
Одного разу я поїхала з ним. Свекруха доручила мені приготувати обід для всіх. Коли ми сіли їсти я почула дуже багато цікавого і про себе і про свою здатність готувати. Після того, я до неї не їздила.
Якось у нас із чоловіком трапилось серйозне непорозуміння. Чоловік поїхав ночувати до мами. Наступного ранку у моєму домі уже сиділа свекруха. Вона дивилась на мене з висока. Сказала, що має до мене дуже серйозну розмову. Я спочатку, навіть і не зрозуміла, що і до чого і тут вона почала говорити.
Ох! Чесно? Пані почала розповідати мені як бути хорошою дружиною саме для її прекрасного і неповторного сина. Говорила, що я повинна усвідомити, наскільки ж мені в житті пощастило і що єдиною моєю метою має стати, щастя чоловіка. У завершення промови, я почула, що від сьогодні на прохання сина вона житиме у нас і навчить мене всьому. Підкаже, як доросліша і більш досвідченіша.
Я смиренно вислухала і навіть не засміялась. Мене настільки вразила сама ситуація, що я ну ніяк не могла і слова мовити. А потім я все так же мовчки зібрала свої речі і вийшла в двері. Сподіваюсь у них з моїм чоловіком все складеться. Їм не потрібен ніхто. Їм і двом добре.
Головна картинка – pexels.
