Батько Зої дивився і милувався бузком, який посадив у рік народження Зої. Дочка росла і деревце, радуючи всіх запашними суцвіттями. Він поставив там лавку – це було улюблене місце дівчинки.
Бузкe вона розповідала про свої дівочі переживання і секрети. А він? батько? говорив із деревцем про те, як йому хочеться стати ще раз батьком, про сина мріяв. Але бузковий кущ чах, а роки бігли з неймовірною швидкістю.
Але Зоя поливала свій бузок і він розростався. Разом із ним гарнішала й дівчина. Вже й хлопці на лавці сиділи. Але не поспішала дівчина закохуватися. А батьки всі говорили, що пора заміж, про онуків мріяли. Зоя лише відмахувалася, доки не побачила сусідського хлопця, який тільки переїхав до їхнього села.
Жила там раніше Євдокія, але діти її рідко відвідували через важкий характер. Донька переїхала у інше село, там і сина народила. Онук рідко до бабусі приїжджав, лише після того, як не стало старенької, перебрався разом із мамою до цього будинку.
Якось Зоя сиділа на своїй лавочці і читала книгу. Краєм ока дівчина поглядала на вантажну машину, з якої нові сусіди вивантажували речі. Її погляд зупинився на молодому парубку. Душа ледь не вилетіла з тіла. Вона зрозуміла – це воно. Вона навіть імені сусіда не знала, але вже була закохана.
Він відчув на собі погляд сусідки та посміхнувся. Зоя збентежилася і відвернулася. А потім побігла до хати. Мама здивовано глянула на доньку, яка буквально почервоніла, побачивши нових сусідів. А потім зрозуміла, у чому причина збентеження доньки.
Сусіди обживалися і облагороджували територію. Видно було, що вони надовго. А за кілька днів прийшли до батьків Зої знайомитись.
– Вітаю. Ми — ваші нові сусіди, — сказала миловидна жінка і простягла пиріг.
– Проходьте. Приємно познайомитися. Ви постійно тут житимете або просто як дачу триматимете? – запитала мама Зої.
– Постійно. Ми завжди хотіли жити в цьому селі, але з Євдокією вжитися не могли. Ось із сином приїхали. Він у нас ветеринар, уже знайшов роботу на фермі.
Зоя підглядала з-під фіранки і не могла сама собі зізнатися, що закохалася. Поки гості сиділи за столом, вона навіть не з’являлася.
Як з’ясувалося, Павлові теж сподобалася дівчина. Між ними спалахнула іскра, яка перетворилася на справжнє багаття. Вже за кілька місяців зіграли пишне весілля і раділи поповненню в сім’ї. Два сини подарувала світу Зоя.
— Відпрацювала Зоя і за себе, і за мене. Мріяв про сина, одержав двох онуків, — сказав щасливий дід.
Біля білого бузку він посадив ще два молоді кущі. Онуки ростимуть і деревця підростатимуть.
І все в них буде добре.
Головна картинка – pexels.
