Я працюю в дитячому садку, і сімейні історії, про які ми дізнаємося, часто виходять за рамки звичайних. Поступово звикаєш до того, що батьки ідуть із сім’ї, потім знову повертаються, у дітей з’являються інші тата чи мами. Але один випадок мені просто закарбувався в пам’яті, тому що ні з чим подібним я ніколи справи не мала.
У моїй групі була дівчинка Таня. Мама виховувала її одна, подробиці її життя я не знала. А в іншу групу інша мама водила дівчинку на два роки молодшу, Олю. Було видно, що дівчатка дуже схожі, навіть манера поведінки, жести майже ідентичні. Мами їх ніколи не віталися, хоча у нашому садочку прийнято вітати навіть незнайомих батьків.
Дівчата теж між собою не спілкувалися. Подруга теж звернула увагу на такі дивні «збіги», і ми з нею поділилися думками із завідувачкою. Несподівано наша спокійна начальниця підвищила голос, і попросила не лізти в чужі справи. Ми пішли, і більше дійсно не з’ясовували, що і чому.
Але моя Таня раптом перестала з’являтися у садку. Це сталося через два місяці після тієї розмови з завідувачкою. Мама на зв’язок не виходила, і я повинна була знову звернутися до завідувачки. Тоді я почула дивне пояснення:
— Якщо все вийде, Таню водитиме в садок мама Олі, треба почекати ще кілька тижнів, не переймайся із цього приводу…
Здивована, я пішла в групу до дітей, а за два тижні Таня справді знову з’явилася в моїй групі, і привела її мама Олі.
Після цього завідувачка викликала нас із подругою до себе в кабінет та прояснила ситуацію.
Таня та Оля – справді рідні сестри, але Оля з’явилася на світ відразу після того, як її мама пішла від чоловіка, і вирішила не обтяжувати себе двома дітьми. Її сестра, дізнавшись про це, забрала дитину собі та удочерила її. На цьому ґрунті вони і не підтримували стосунки, незважаючи на те, що часто зустрічалися, жили в одному будинку, і дівчатка ходили в один садок.
Півроку тому стало питання про переїзд Тані з сім’ї, нехай і неповної, до дитячого будинку, тому що мама зійшлася з чоловіком, який не хотів виховувати та утримувати чужу дитину. І знову сестра вирішила забрати дівчинку, але опікунство було не тим варіантом у цій ситуації, і багато часу пішло на те, щоб удочерити і другу дівчинку.
Рідна мама двох чудових дівчаток без будь-яких докорів совісті розпочала нове, вільне життя.
Такими ось різними виявилися сестри, які виросли в одній сім’ї та виховані одними й тими ж батьками.
Передрук тільки з гіперпосиланням на intermarium.news.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся