4 місяці тому познайомилася з хлопцем. Нічого серйозного не планувала, бо зовсім недавно розійшлася з хлопцем після 3-х років спільного життя. Чого лукавити, не хотілося знову обмежувати себе стосунками.
Хлопець симпатичний, доглянутий і видно, що при грошах. Не судіть строго, я так зазвичай не роблю, але настрій був далекий від ідеального, і ми в перший же вечір поїхали у його гніздечко. Яким же було моє здивування, коли, приїхавши у його квартиру, ми просто проговорили до 4-ї ранку, а потім він дбайливо уклав мене в кімнату для гостей спати, а сам пішов до себе. Це було несподівано, але я оцінила.
Вранці він сказав мені, що налаштований на серйозно, що хвилинні слабкості не для нього. І я зважилася. Поводилась, як справжня дружина: прала, прибирала, готувала. Жили дуже дружно. Жодного разу не сварилися. Чесно, нічого не віщувало біди, але все-таки почуття тривоги мене не залишало, аж надто все добре, тим більше, що колишнього хлопця я підловила на невірності.
І мабуть, чуйка мене не підвела, і я мала необережність переглянути його повідомлення в телефоні. Одне мене дуже зачепило! “Кохана, зараз я покоївку відвезу і тобі передзвоню” і це в той час, коли я своїми наманікюреними ручками вимивала його квартиру! А я, на хвилиночку, керуюча банком. Не дешева робоча сила!
Як мені тепер з ним вчинити, адже прикрість у тому, що за цей короткий період я встигла закохатися.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
