Не секрет, що часом сестри чоловіків – ті ще штучки. Буває, що кожна обновка дружини тут же прикидається на себе і випрошується. А буває – і зовсім береться без дозволу. «Позич!» або «Дай поносити!» – досить поширене явище. Сукні, прикраси або сумочки – так все, на що ляже загребущий погляд.
А ось у Світлани, героїні цієї історії, зовиця позичила на вечір … чоловіка.
– Яна – капризна дівчинка. Улюблена молодша дочка, на “хочу” якої працювала вся родина. А як свекра не стало, лавочку прикрили: зарплата свекрухи в рази менше, ніж приносив в конверті її чоловік.
Останні роки Яні не перепадає нічого: ні дорогих телефонів, ні модного одягу, ні грошей на кишенькові витрати. – розповідає Світлана. Яна вчиться на стаціонарі, отримуючи пенсію по втраті годувальника. Підробляти дівчина і не намагається – пенсії позбавлять. Вона вважає за краще чіплятися за копійки, які їй щомісяця переводить пенсійний фонд.
– Варто було мені купити собі щось, як Яна тут як тут.
— Ой, яке гарне плаття! У понеділок одягну його на лекції, однокурсниці позеленіють від заздрості!
Я їй пояснювала, що плаття куплене на весілля до сестри. У відповідь чула:
— Інше одягнеш! У тебе багато суконь. У мене ж немає людини, яку можна доїти, як ти доїш мого брата!
Коли Світлана купила собі машину, заздрості Яни не було меж. Молода зовиця робила все, намагаючись випросити у старшого брата машину його дружини собі в дар.
– Чоловік її тоді серйозно образив, як слід на місце поставив. Вона з нами майже півроку не розмовляла. І це був найкращий час, за весь час мого шлюбу. Ми з Мішею зійшлися, коли Яна школу закінчувала. Зібрали її на випускний, все оплатили. А вона, на свою пенсію, пригощала весь клас. Я тоді їй ще сказала,що робити так не варто. Ох і наслухалась же я.
Я отримую більше, ніж Міша. І бюджет у нас роздільний був, він так вирішив. Неприязне протистояння все наростало. Дрібні капості, на кшталт підкинутих в квартиру Світлани та Михайла чужих чоловічих речей – зачинили для Яни двері братового дому.
– Чоловік з сестрою бачився на нейтральній території і чітко тримав дистанцію. Жебрацтво набуло сучасну форму: моя сторінка в соціальній мережі ретельно оглядалася і писалося повідомлення «Хочу цю блузку!», З прикріпленою моєю фотографією. А її вересневе прохання стала зразком неадекватності.
Світлана випадково виявила у чоловіка в телефоні повідомлення від Яни:
— У подруги свято у п’ятницю. Можеш зіграти роль мого хлопця.
Світлана і так дівчину не надто любила, а після цього втратила усяку елементарну повагу. Чоловіку і свекрусі поставила умову, або вони тримають дівчину від неї подалі, або вона йде.
Дивно, але подіяло. Прохання візити і телефонні дзвінки припинились.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.