fbpx

Ярослав не дуже й слухав, що там жінка йому сказала, бо якщо там не було слів «їсти», то, що його слухати?

Ярославу все треба було повторити зо три рази, бо після п’яти секунд розмови він переставав свою дружину слухати.

А що мудрого могла сказати його жінка, якщо за ці тридцять з хвостиком років не змогла його нічим здивувати? Звичайно, що він вважав себе кращим за неї і частенько давав іншим жінкам шанс закрутити собі голову. Його Валя про це знала чи ні – його це мало хвилювало, адже вона завжди була поруч, копошилася, протирала, варила, витирали носи їхнім дітям і щось жебоніла, звичні дурниці, які він не хотів слухати.

Хоч чоловік і сам був не ума палата, але вважав, що жінці місце на кухні та біля дітей, пристойній жінці, а все інше дресирується. Он як він свою Валю видресирував, а колись не вміла і макарони зварити, зате тепер такі торти випікає, що пальчики оближеш.

Її думку з приводу будь-чого він висміював, бо ж жінка, що з неї взяти? Вона має думати лише про те, що йому приготувати поїсти і як не турбувати його домашніми справами. Звичайно, він інколи дивувався, як у них є й перфоратор в хаті і дриль, але виду не подавав, адже дуже рідко ними користувався.

Просто він вважав, що й так перепрацьовує на роботі, тому жінка сама має все в квартирі підтримувати, як з моменту ремонту, бо ж він той карниз прикрутив на віки, а що кран протікає, то вже не його спеціалізація.

Ярослав вважав. Що у нього дуже гарна сім’я, адже найголовніше аби він був всім задоволений, а вже потім всі інші.

Тому він навіть голови не повернув, коли гримнули вхідні двері і жінка кудись пішла. Мало куди може піти жінка проти ночі – сміття винести чи в магазині щось забула купити. Він додивився фільм і пішов на кухню перекусити, далі пішов спати, бо ніколи не чекав на дружину, адже вона так любила засидітися допізна на тій кухні, що йому уривався терпець.

Зранку він встав, як то кажуть, не з тої ноги, бо дружина його не розбудила і він явно бачив, що спізнюється на роботу. Проте, Валі не було на кухні і не було в квартирі. Подумав, що зранку побігла на базар за свіжими продуктами, от і забула його розбудити, але з нею такого ніколи не траплялося, щоб вона йому не приготувала сніданку.

Підігрівати щось не було часу і він вже в деталях продумував, що казатиме дружині за її помилку і від цього його настрій покращувався.

Ввечері дружини знову не було в квартирі, як і не було вечері. Аж тут чоловік почав хвилюватися, бо він вже придумав, яку страву приготує його дружина заради вибачень, а її й близько нема.

Почав їй телефонувати, але абонент був поза зоною.

До подруг він номеру не мав, та й подруг її він не вважав за джерело інформації. Прийшлося телефонувати дітям, але ті також не знали, де мама.

– Ні, не знаю, – казали, що син, що донька.

Легкий неспокій почав брати чоловіка, але ж куди вона може дітися? Може, до матері своєї поїхала, то він зателефонував до тещі, але та теж сказала, що донька не у неї.

Він навіть хотів дзвонити в поліцію, але потім подумав, що його будуть питати, в що вона була одягнена, а він і не знає. Скажуть дати фото, а у нього в телефоні й нема, десь, може, в альбомі і то старе. Ну, як виглядає?

Звичайна розповніла домогосподарка, непомітна і вправна, як ідеально вишколена служниця. Що ви офіціанта запам’ятовуєте в ресторані? І що, що жив? Жив і мріяв, що знайдеться краща, привабливіша і цікавіша. Але так і не зустрів, тому й лишився при тій, яка була, при зручній і невибагливій.

Коли холодильник спорожнів, то він викликав доньку, бо, може, у неї є фото матері та й їсти пора йому зготувати.

– Ще чого, – пхинькнула донька, – у мене своя родина, то я ще тебе буду обслуговувати?

Між ними б уже розгорілася сварка, якби її погляд не впав на конверт «Для Ярослава», який стояв на видноті на підвіконнику.

«Я йду від вас. Не шукайте».

Батько й донька вражено перезирнулися. От тобі й дресура.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page