Ярина й Максим познайомилися, коли він тільки-но починав свою кар’єру у великій ІТ-компанії, а вона вже була провідною фахівчинею з маркетингу в міжнародній агенції.
Максим мав купу ідей і палке бажання стати «гуру» технічних рішень, а Ярина впевнено дивилася в майбутнє, будуючи грандіозні плани. Їх поєднала спільна мета — здобути успіх. І ніхто не сумнівався, що разом вони зможуть все.
Коли через скорочення Максим двічі втрачав роботу, саме Ярина рятувала сімейний бюджет. Вона ходила на зустрічі з клієнтами, затримувалася в офісі допізна, привозила проекти додому й все одно знаходила сили підбадьорювати чоловіка.
— Ярино, це тимчасово, — казав він, відводячи погляд. — Я знайду щось путнє, обіцяю.
— Ти обов’язково знайдеш, — відповідала вона, обіймаючи його так міцно, як тільки могла.
Мати Максима, Марина Григорівна, від самого початку мала претензії до Ярини. На кожному сімейному обіді вона повторювала:
— От у мого сусіда невістка — справжня берегиня. Дома з борщами, з прибиранням, а ваша Ярина кар’єру будує. Чи правильно це?
Ярина звикла пропускати ці «повчання» повз вуха. Вона не мала бажання з’ясовувати стосунки і була переконана, що кожна родина може жити так, як їй зручно.
Вони з Максимом і справді мали свій ритм: дві роботи, вечірні онлайн-конференції, відрядження. Із часом вони купили простору квартиру, узяли машину в кредит і вирушали у відпустку за кордон бодай раз на рік.
Здавалося б, ось воно, родинне щастя.
Але приблизно пів року тому все змінилося: Максим почав часто затримуватися на роботі й повертався опівночі з втомленим поглядом, а іноді — з відверто піднесеним настроєм і новим ароматом дорогих парфумів.
— Ти змінився, — якось зауважила Ярина.
— Та ні, просто на роботі завал, — Максим швидко переводив розмову на іншу тему.
Марина Григорівна, «відчувши» хитку ситуацію, приходила все частіше:
— Максимові потрібна турбота. Чоловік має бути головою сім’ї, а ти, Ярино, все сама та сама. Вдома рідко буваєш, заробляєш більше. Або ти дружина, або кар’єристка. Тут тільки від тебе залежить, як усе буде.
Ярина хотіла сказати, що саме вона й витягує їхню сім’ю: покриває виплати за машину, вкладаються в ремонт квартири. Але мовчала, бо не хотіла сцен.
Два місяці тому в Максимовій компанії з’явилася новенька — Дарина, молода фахівчиня з відділу маркетингу. На корпоративі Ярина помітила, як захоплено дівчина дивиться на Максима, сміється з усіх його жартів, називає «найкращим ментором» і «генієм».
Максим, у свою чергу, розправляв плечі, жваво розповідав історії, на які раніше не вистачало слів. Тоді це здалося Ярині дрібницею. Зрештою, вона завжди підтримувала чоловіка й пишалася ним.
Та одного вечора Ярині надійшло тривожне повідомлення від колеги:
— Чула, що в Максимовому кабінеті бачили якусь дівчину. Сиділи близько, сміялися.
Телефон раптом став важким, як камінь.
Не встигла Ярина відійти від прочитаного, як у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха — зтривожена, майже не дихаючи.
— Ярино, я все знаю! Мені розповіли, що та Дарина годує Максима домашніми обідами просто на роботі. Навіть салатики приносить!
Ярина відчула, як землю забирають з-під ніг: «Домашні обіди»? Чому Максим не сказав жодного слова? Останнім часом він узагалі віддалився, а тут виявляється, що якась дівчина його балує своїми кулінарними шедеврами.
— Ти сама винна, — не вгавала Марина Григорівна. — Усе кар’єра та кар’єра. А чоловікові треба увага.
Ярина мовчки взяла свій телефон і натрапила на нове повідомлення. Максим випадково надіслав їй текст, адресований Дарині: «Я втомився, дружина як шеф – головне доходи, робота і нові проекти. З тобою все інакше, легко. Може, зустрінемось сьогодні?»
Услід прийшло: «Вибач, не те вікно».
— От і чудово, що не те, — сухо мовила Ярина, показавши екран свекрусі. — Принаймні все зрозуміло.
Свекруха тільки фиркнула:
— Він усе правильно пише. Ти його затюкала своєю незалежністю.
Пізніше все ж прийшов Максим. Він глянув на маму, на дружину — зрозумів, що брехня розкрита.
— Ну що ж, — почав він, беручи себе в руки. — Так, у нас із Дариною «взаємини». Вона мене справді кохає. Я з нею відчуваю себе чоловіком, а не тінню успішної дружини.
— Максимку, ти все правильно робиш! — Марина Григорівна мало не плескала в долоні.
Ярина дивилася й не впізнавала того чоловіка, якого колись беззастережно кохала.
— Гаразд, — промовила вона тихо. — Якщо тобі потрібна інша, бери свої речі й іди.
— Як це! — фиркнула свекруха. — Та ти благати повинна його залишитись! Він знайде щастя з Дариною.
Та Ярина вже виймала з шафи валізу:
— Хочете «легкого» життя — вперед. Тільки потім не приходьте, коли Дарина захоче щось більш коштовне, аніж домашня їжа, і ти зрозумієш, що кредит за авто треба виплачувати.
Максим спробував виправдатися, мовляв, «давай поговоримо», але Ярина була непохитною:
— Я для тебе надто «успішна». Іди.
Перші тижні промайнули для Ярини, ніби в тумані. Вона цілком занурилася в роботу, вечорами забігала в спортзал, щоби втома забирала важкі думки. Плакала лише іноді — вночі, коли ніхто не бачив.
Максим почав писати: то хизувався новим життям і коханням, то благав пробачити. У соцмережах з’явилися фото Дарини з якимось керівником, адже, як з’ясувалося, «легке життя» потребувало також і «грошового підґрунтя».
— Я не зла на Дарину, — зізналася Ярина найкращій подрузі. — Вона молода, прагне розваг і красивих подарунків. Мене прикро інше: що чоловік десять років робив вигляд, нібито радіє моїм успіхам, а насправді комплексував.
Подруга обійняла її:
— Тепер ти вільна.
Цікаво, але згодом Ярина дізналась що Дарина почала зустрічатися з більш забезпеченим кавалером. Максим, увесь в боргах і без власного житла. мало цікавив сучасну і впевнену в собі дівчину.
Марина Григорівна ще кілька разів заходила забрати речі сина, намагалася навернути Ярину:
— Заради десятирічного шлюбу треба помиритися. Максим любить тебе, просто оступився.
Але Ярина вже була іншою. Вона зробила ремонт: світлі стіни, стримані меблі — жодних нагадувань про минуле. Її підвищили на роботі.
Одного вечора, коли Ярина саме дивилася каталог диванів онлайн, задзвонив домофон: Максим на порозі, із квітами.
— Я все зрозумів, — почав він, — пробач. Давай почнемо спочатку?
Поруч промайнула Марина Григорівна:
— Ярино, подумай! Ви ж стільки разом пережили
Та Ярина вже дивилася на них із сумною посмішкою:
— Я ціную наші десять років, але ти сам від них відмовився. Сьогодні — запізно.
Свекруха щось буркотіла про егоїзм і самотність, але Ярина мовчки вказала їм на двері. Тепер вона точно знала: жити «для когось» більше не буде.
Ярина і досі вдячна колишньому чоловіку за ту зраду. Зосередившись на роботі вона вже за рік отримала пропозицію очолити новий міжнародний проект. З радістю погодилася. Ніяких вагань, ніяких «а що скаже чоловік».
Коли твій звичний світ раптом розсипається, здається, що це — кінець. Але насправді це може бути початком найкращої частини твого життя.
Так сталося з Яриною: вона знову навчилася цінувати себе — і зрозуміла, що свобода діяти та приймати рішення без думок когось образити свої успіхом варта набагато більше, ніж шлюб і слова “а я заміжня”.
Головна картинка ілюстративна
