Вона жила колись з бабусею, яка, видно, навчила її ось такому давньому, як доброта і допомога, бо зараз кожен за себе.
Попри те, що Галя була дуже добра, але поруч не було тих, хто б аж так нагло користувався її добротою. Та й, чесно кажучи, там і не було чому полакомитися – квартира бачила ремонт ще при її здачі, все стареньке, але чистеньке. Сама Галя працювала медсестрою, але ніколи за свої послуги грошей не брала, а роботи вона мала поза лікарнею багато, бо ж цілий будинок пенсіонерів: того вколоти, тому капельницю поставити, з тим поговорити, там переконати, що лікар хороший.
Ні хвилини спокою.
– Галю, ти як будеш отак час витрачати на дідусів та бабусь, то ніколи собі чоловіка не знайдеш, – казала їй я.
– А що я зроблю? Видно така моя доля.
Думаю, що чоловіки, які мали несерйозні наміри, коли пізнавали Галю краще, то їм було совісно її дурити, тому й самі зникали.
А от справжнє кохання, думаю, Галя хіба в школі когось любила. А зараз вона мені душу не відкривала.
Та й коли мені розпитувати, коли у мене троє дітей і чоловік? Та в мене швидше шість руки виросте, ніж я знайду вільний час для подруги.
Аж якось прихворіли мої діти і я попросила Галю мені допомогти. Знала, що вона гроші не братиме, тому й засунула в кишеню її куртки, коли до неї приходила.
Далі я знову закрутилася, завертілася, як одного разу бачу: Галина під руку з чоловіком і вся така щаслива, що аж світиться.
Я тоді не витримала і дітей покинула на чоловіка, а сама до неї, наче мені треба рецепт розшифрувати, хоч дякувати моїм дітям, є з чим прийти до подруги. Дивлюся, а у них і ремонт в хаті повним ходом, але найбільше – обручки на пальцях!
– Що ж ти, подруго, та не запросила на весілля?, – питаю її.
– Ой, Миросю, ти б мала бути перша дружка, бо саме ти нас познайомила!
Я приглядаюся до її Семена і ніяк не впізнаю, щоб був мені знайомий. Галя засміялася і почала оповідати, як вона з Семеном познайомилася.
Виявляється, він був в палаті і до нього ніхто не приходив, а Галя чудово знає, як на пацієнта впливає підтримка рідних. Вона вже не раз думала щось йому купити з фруктів та соку і сказати, що то передали від рідних, але вона не знає від кого.
Але ж грошей вічно нема, то за комуналку заплатить, то продукти купить і вже лиш на проїзд…
– А тут ти зі своїм грошима! От я й вирішила, що нарешті це зроблю. Купила фрукти, сік та й кажу, що то йому від рідних передали… А він і розплакався і все мені розповів… Не було у нього вже ні дружини, ні дитини і сам він хотів піти до них… Не міг пояснити, як це він ще стільки часу живе сам. Просто існує. А тут я… І отак ми вже мали розмову, і він одужав швидше.
Руслан захотів віддячити Галі за її доброту і взявся якось її проводити додому. Вона й на каву запросила і він побачив, що зможу віддячити ремонтом її оселі…
Отак вони ремонт затіяли, а потім зрозуміли, що треба вже й сімейне гніздо вити… Думають, що зроблять дитячу кімнату, бо обоє хочуть дітей вже і негайно.
А я їй радо допоможу з дитячим одягом – у мене його на всі випадки життя, пори року, стать і вік дитини.
Фото Ярослава Романюка.
