Машини у мене немає. І я намагаюся, якщо це тільки можливо, ходити пішки. Але втома, відстані і вік беруть своє, і мені доводиться користуватися громадським транспортом: автобус або маршрутка відмінно підходять.
Зрозуміло ж я не одна їду в автобусі, там присутні і інші пасажири. Так на одній із зупинок увійшла молода мама з коляскою і двома дітьми.
Маленький хлопчик був у колясці і дівчинка, яка йшла своїми ніжками. Мама увійшла закотила коляску та розплатилася за проїзд. А ось тоді почалося щось неймовірне.
Зрозуміло, що я б на її місці розвернула коляску з сином обличчям до себе, сама сіла б на сидіння, а дочку взяла на руки. Ну як варіант.
Хоча за моєї молодості в автобус з коляскою взагалі було не ввійти, просто не було в автобусах таких зручностей, щоб туди можна було закотити коляску, доводилося ходити пішки.
Але мама вирішила інакше. Вона вийняла сина з коляски і посадила на сидіння, приставивши його сумкою з продуктами, щоб не зісковзнув. А доньку посадила на сидінні поруч. Сама ж вона залишилася стояти поруч, однією рукою тримаючись за поручень, а іншою – тримаючи руку дівчинки.
Але мала була дуже незадоволена, тим що братик сидів біля вікна, а вона ні. І вона на свій лад вирішила ситуацію, просто встала ногами на сидіння і стала стрибати, щоб бачити все у вікні.
Братик відразу ж повторив за її прикладом, і вже через хвилину вони разом почали стрибали ногами по сидіннях. Мама зауважень не робила, так як дивилась у вікно. А я не втрималась:
– У вас дівчинка стрибає по сидінню. Посадіть її, будь ласка.
– Не звертайте уваги! Вона ще маленька дитина, тим паче у неї взуття чисте!
Дивлюсь я на цю маму і не розумію, вона жартує, чи й справді в автобусі що рухається дозволить двом дітям так просто стояти на сидіннях, про те що вони по ним стрибають я вже просто мовчу. Але жінка продовжувала дивитись у вікно не зробивши жодного зауваження дітям, які уже узялись руками за спинки і стрибали як собі хотіли.
Водій зробив пані одне зауваження, потім ще одне. Зрештою спинив автобус і сказав, що не має права рухатись доки діти таке роблять.
І тут молода матуся враз прокинулась і увімкнулась. Одразу у руках телефон з’явився, вона дзвонити почала в усі можливі і не можливі установи. Щось там доводила і жалілась на увесь білий світ. нащось усіх нас знімала на телефон. А потім узявши дітей за руки вискочила з транспорту разом зі своїм візочком.
У мене не має питань до малих дітей – вони роблять лиш те, що їм дозволяють. У мене питання до батьків, які виховали ось таку доньку.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.