Юрій ніяк не міг зібратися з думками. Уже третій вечір він не знаходив у себе в кухні жодної чистої тарілки, а від кількості чашок із залишками кави на столі та підвіконні можна було відкрити власну кав’ярню. Нарешті, повернувшись із роботи, він вирішив навести лад. Не перевдягаючись, Юрій накинув фартух і став до посуду.
Вода в раковині була гарячою, пара здіймалася догори, нагадуючи ранковий туман, а Юрій ловив себе на думці: давно він не їв нічого домашнього. Раніше Оксана часто радувала його різними стравами. Вечорами вона поверталася з роботи і завжди знаходила час щось приготувати. У їхньому домі часто пахло корицею чи свіжим хлібом, а сміх Оксани лунав у кожному куточку квартири.
Але тодішній Юрій цього не цінував. Йому здавалося, що Оксана занадто занурена у побут. Постійно щось прала, прибирала чи займалася дітьми. Вона майже не виходила “у світ”, не цікавилася модою чи салонами краси. Юрій хотів бачити поряд із собою більш “сучасну” жінку. І ось одного вечора, повернувшись додому, він вирішив усе змінити.
— Нам потрібно поговорити, — почав Юрій, переступивши поріг кухні. Оксана, яка саме чистила яблука і дивилася телевізор, лише здивовано поглянула на нього.
— Я більше не можу так жити. У мене інше життя, і я не хочу тебе обманювати, — холодно додав він.
Оксана мовчки поклала ніж і задумливо подивилася на Юрія. Вона була спокійною, ніби чекала цих слів.
— Тоді візьми із собою пиріг, бо шкода викидати, — сказала вона майже пошепки, показуючи на свіжу випічку.
Юрій тоді пиріг не взяв. Відчував себе “новою” людиною, він швидко зібрав речі і пішов. Його нова обраниця, Катерина, була зовсім іншою.
Нарешті, повернувшись із роботи, він вирішив навести лад. Не перевдягаючись, Юрій накинув фартух і став до посуду.
Вода в раковині була гарячою, пара здіймалася догори, нагадуючи ранковий туман, а Юрій ловив себе на думці: давно він не їв нічого домашнього. Раніше Оксана часто радувала його різними стравами. Вечорами вона поверталася з роботи і завжди знаходила час щось приготувати. У їхньому домі часто пахло корицею чи свіжим хлібом, а сміх Оксани лунав у кожному куточку квартири.
Але тодішній Юрій цього не цінував. Йому здавалося, що Оксана занадто занурена у побут. Постійно щось прала, прибирала чи займалася дітьми. Вона майже не виходила “у світ”, не цікавилася модою чи салонами краси. Юрій хотів бачити поряд із собою більш “сучасну” жінку. І ось одного вечора, повернувшись додому, він вирішив усе змінити.
— Нам потрібно поговорити, — почав Юрій, переступивши поріг кухні. Оксана, яка саме чистила яблука і дивилася телевізор, лише здивовано поглянула на нього.
— Я більше не можу так жити. У мене інше життя, і я не хочу тебе обманювати, — холодно додав він.
Оксана мовчки поклала ніж і задумливо подивилася на Юрія. Вона була спокійною, ніби чекала цих слів.
— Тоді візьми із собою пиріг, бо шкода викидати, — сказала вона майже пошепки, показуючи на свіжу випічку.
Юрій тоді пиріг не взяв. Відчував себе “новою” людиною, він швидко зібрав речі і пішов. Його нова обраниця, Катерина, була зовсім іншою. Вона мала бездоганний манікюр, завжди носила сукні, туфлі на високих підборах, і ніколи не готувала вдома. Її життя складалося з салонів краси, вечірок та читання глянцевих журналів. Це було саме те, чого так хотів Юрій.
Проте з часом захоплення зникло. Юрій почав розуміти, наскільки йому бракує простих радощів: запаху свіжого хліба, сміху в домі, чистих футболок, які самі з’являлися в шафі. Тепер він сам прасував сорочки, варив їсти й мив посуд. Часто, стоячи на кухні, він ловив себе на думці про Оксану і те, як їй вдавалося робити все настільки легко і невимушено.
Одного вечора, повернувшись з роботи, Юрій побачив Катерину, що лежала на дивані з журналом у руках. Біля неї стояло кілька чашок із залишками кави, які вона простягла зі словами:
— На, помий. Ти мій герой, — защебетала вона. — Що б я без тебе робила? До речі, дивись на мої нігті! Просто шедевр, правда?
Юрій усміхнувся лише краєм губ. У його голові знову постали ті дні, коли в домі пахло корицею, а життя було сповнене затишку й тепла. “Напевно, я просто зголоднів,” — подумав він і пішов на кухню чистити картоплю, мріючи хоча б у снах побачити той омріяний пиріг із яблуками, який Оксана пропонувала йому того вечора.
