fbpx

З армії Толик повернувся молодим батьком. Одружився по совісті. Та й як не одружитися з дівчиною у якої в дев’ятнадцять років є своя квартира в Києві

«Третьою зайвою» Оля була, здається, ще з народження. Її батьки— жили для себе. «Взяла в буфеті рибки, Петре. Ти біленьку в холодильник не забув поставити?». Спасибі, що годували: головне, закритися в своїй кімнатці від запаху риби упереміш з іншими ароматами, навести порядок в шафках: кофтиночка до кофтини, шкарпеточки в клубочки.

У дев’ятому класі подружилася з Іркою, вилила на подругу всі нерозтрачені почуття. Ірці подобалося приходити до Олі додому, в ідеально чисту кімнатку, випити чаю з грінками, які Оля миттєво смажила з вправністю вічно голодної школярки. Батьки Олі або працювали, або сиділи у великій кімнаті, впиваючись життям.

Ірці, у якої мама працювала вдома, така свобода від батьків здавалася мрією. Трохи дратувала тільки Олина доросла хазяйновитість: «Підемо гуляти, але спочатку посуд помию». Одного разу Ірка притягла до Олі додому веселу Надійку, і грінок довелося смажити вдвічі більше. А потім Ірка з Надією почали гуляти без неї.

Батьки швидко і тихо пішли, майже одне за одним, коли Ользі виповнилося вісімнадцять. За прибиранням пляшок і провітрюванням великої кімнати, Оля майже не помітила, що їх не стало. А потім зібралася в дорогу.

Ще в школі вона примітила меткого діджея Толика. На дискотеку в «Дружбу» їх з Ірою витягла Надія, а після школи, коли почала заробляти на нігтях, Оля заходила в «Дружбу» вже й сама. Запальний Толик був потрібен усім — не те, що вона. Оля сідала в кутку за столиком і дивилася на Толика.

Навколо нього завжди крутилися дівчата; Толік не помічав Олю серед яскравих і струнких прихильниць. А Оля потихеньку збирала різні чутки, і, коли Толик загримів до армії, дізналася, куди, і почала до нього їздити — благо, частина була поруч з містом. Який солдат встоїть перед смачною їжею і милою тихою Олею?

З армії Толик повернувся молодим батьком. Одружився по совісті. Та й як не одружитися з дівчиною у якої в дев’ятнадцять років є своя квартира в Києві? Дружина з Олі вийшла хазяйновита, хоча трохи й нудна. Але дружини всі нудні, Толикові батько про це все життя торочив.

А через кілька років Оля вигнала чоловіка з хати: ну хоч додому не приводив би. Та й навіщо їм з Оленкою безвідповідальний Толик? Це він тепер третій зайвий, а не вона. Почала жити для Оленки, водила в секції, освоювала смачні рецепти, розкладала розкидані речі по шафках.

Коли Оленка зібралася заміж, Оля не зраділа: дочка сказала, що буде жити у чоловіка, в іншому місті. На весіллі молодята дивилися одне на одного так, як ніхто і ніколи не дивився на Олю: гаряче і жадібно. Вони були потрібні один одному, а вона їм — ні.

Оля тихо вийшла з-за столу і пішла додому. Під ногами шаруділо іржаве листя, і нікому не було діла до того, що чиєсь життя знову стало третім зайвим.

Скільки часу вона просиділа на лавці — годину, два?

Оля виринула з сірих думок від чогось мокрого і холодного. Мокре і холодне тицялося Ользі в пальці, махало хвостиком-морквиною і настирливо попискувало. Оля ніколи не тримала собак, але не відскочила, а погладила. Волохаті сірі боки надуваються й здуваються, і пальці Олі раптом зігрілися. Коли вона встала, щеня відбігло, ніби хотіло кудись її повести. Через кілька кроків, в кущах, з’явився ще один хвіст, теж сірий. Умістивши волохатих у великій сумці (ось коли знадобилася хазяйновитість!), Оля зібралася йти, як раптом з кущів знову запищало. Руда малеча не знайшла братів в гнізді і безпорадно кидалася по ще теплих слідах. Місця в сумці більше не було, і Оля взяла третього малюка на руки, пригорнула до світлого плаща.

— Вибачте, чоловіче, а ви до кого, до Ольги Петрівни? А вона вас чекає?

Поставивши запитання, сувора дівчина в камуфляжі легенько поплескала величезного собаку по загривку, і вони ніби посміхнулися одне одному. Толик довго блукав, перш ніж знайшов потрібний паркан і двері зі скромною вивіскою «Притулок для тварин «Сірко».

Знадвору чути гавкіт, дзвін мисок — шум великої собачої зграї. З кімнатки з написом «Директор» в тісний передпокій вискочила жінка в джинсах.

— Чекаю, Віро, чекаю! Знову якійсь дитині набридло щеня, стара історія.

Побачивши чоловіка, жінка прищулилася, а потім розреготалася.

— Толику! Чому я не здивована? Ну, показуй, хто там у тебе цього разу третій зайвий?

— Та ні, не дитині, собі взяв, — промимрив Толик. — А у мене робота, ні з ким залишити, а він скиглить в квартирі. Сусіди скаржаться.

Оля з Вірою переглянулися, записали дані: Гектор, німецька вівчарка, один рік.

— Ну, ходімо, Гекторе, познайомимося з бандою, — покликала Оля. — Та не сумуй, у нас тут зайвих не буває.

— Хіба що сторонні, — стиснула губи Віра, відкриваючи Толику хвіртку і показуючи на вихід.

Автор: Tanya Rozumova.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page