Моїй доньці 15 років. Я відчуваю свою відповідальність за її виховання. Мені хочеться, як і будь-якій нормальній мамі, щоб вона в житті досягла позитивних результатів і була акуратною і хазяйновитою жінкою. Я завжди давала їй можливість проявляти ініціативу, у неї була власна думка, яку я вислуховувала і трохи підправляла. Розмовляла з нею і старалась вкласти усе що є в мені найкращого постійно, допомагала робити уроки до шостого класу, аж поки деякі предмети стали мені уже не зрозумілі.
З донькою у мене чомусь непрості відносини. У неї немає довіри до мене. Вона підростає і я бачу, що то зовсім не та дитина, яка має бути. Ну як таке можливо? Я дуже акуратна людина, вдома завжди порядок і затишок. А в школі – була відмінницею. А ще я ощадлива і прекрасно готую. І талантів у мене досхочу, що б робити не почала, а все у мене виходить прекрасно.
Мені не приносять задоволення доньчині оцінки, одяг, розкиданий по квартирі, безлад на столі і в гардеробній кімнаті. Я протягом кількох років повторюю одне й те саме, привожу приклади власних вчинків і досягнень. Результату немає. Хто, якщо не мама, допоможе їй і навчить в житті? На мої прохання – завжди чую обурення і передражнювання. Доводиться підвищувати голос при ігноруванні моїх прохань. Але це теж не допомагає.
У мене є ще двоє хлопчиків, але вони ще занадто малі, щоб прищеплювати їм будь-які якості. До речі, з братами теж дочка не грає, на мої прохання у неї одна відповідь: це твої діти, ось і займайся ними сама.
Вона творча людина. Красиво вміє малювати, в’язати ляльок. Раніше робила оригінальні сувеніри всім знайомим і рідним. Ходила трохи на айкідо. Зараз нічим не займається, нічого не хоче. Приходить після школи, і лягає на диван, музику слухає. Чоловік теж незадоволений. Каже мені, що це я винна. Потрібно було каже виховувати по іншому, але як?.
Співробітниці на роботі хваляться успіхами дітей, а мені і сказати нічого. Я постійно намагаюсь поговорити з дочкою, розповідаю, як я усього досягла і змогла налагодити своє життя, але вона аж підскакує і вилітає з кімнати.
Так не хочеться, щоб єдина дочка виросла безтурботною неробою, а отримала добру освіту, знайшла роботу і розставила правильно пріоритети в житті, залишаючись при цьому чудовою господинею. Аби була схожою на мене у всьому.
Можливо є тут розумні люди, які підкажуть мені, що не так. Де у цих дітях ключики і важелі до розуму і мудрості? Як наставити дитину на шлях праведний?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
