fbpx
Історії з життя
З дитинства знав, що не зможу мати дітей. Але роблячи пропозицію дружині ніяк не міг сказати їй це. Вона б за мене напевне і не пішла б. Але минув місяць з дня весілля і вона щасливо повідомляє, що при надії. Я злегка присів. Як? Чудо?

Днями моя дружина зізналася в тому, що при надії. А я не знаю радіти мені чи сумувати. Справа в тому, що роблячи своїй дружині пропозицію, я приховав одну дуже важливу деталь. Якби я тільки знав, чим все обернеться, то обов’язково сказав би про все при першій же можливості.

Ще з дитинства я знав, що не матиму дітей. Звертався уже в зрілому віці до спеціалістів, результат такий же. Я не можу мати дітей і все.

За всі п’ять років шлюбу дива не сталось. Тоді я змирився, що батьком мені не бути. Але моя тодішня дружина хотіла мати дитину, тому ми  розлучились.

Не скажу, що я спеціально вибирав собі наступну дівчину з дитиною. Швидше на якомусь підсвідомому рівні, серед всіх вільних жінок на весіллі друга, я вибрав ту, у якої був син від першого шлюбу. Моя кохана – красива і добра жінка. Але роблячи їй пропозицію, я не наважився розповісти про те, що у мене не може бути дітей. Адже у неї вже був син, до якого я ставлюся, як до рідного. Як би повний комплект: мама, тато, син. Що ще потрібно? І я не думав, що моя обраниця засмутилася б, дізнавшись правду про те, що я безплідний. Але чомусь все-таки не розповів їй.

І ось, моя дружина заявила, що при надії. Ну, це вона так думає, що потішила. А насправді ж дуже і дуже спантеличила мене. Першою моєю реакцією була безмежна радість. Я вирішив, що нарешті після стількох років відбулося справжнє диво. Але потім мене почали діймати й сумніви. Адже як так може бути, що за п’ять років з колишньою дівчиною у нас не вийшло зачати дитину? А тут тільки місяць після весілля пройшов і моя дружина вже при надії?

Моя кохана зовсім не схожа на непорядну жінку, але в житті всяке буває. А раптом вона скочила в гречку і тепер пропонує стати татком чужій дитині? Як мені тепер бути? Адже, щоб розставити всі крапки над «і» мені доведеться зізнатися дружині в своїй особливості. А точніше в тому, що я приховав від неї її. І якщо все-таки сталося диво і майбутня дитина моя, то я буду дуже винен перед коханою. А якщо все ж вона не вірна?

Я люблю дітей і не проти виховувати чужу дитину. Але одна справа, коли це моє рішення. А інше – якщо мені нав’язали це. Дружина вже здогадується, що я не особливо радий новині про майбутнє поповнення в родині. А я не знаю, як почати розмову і чи варто її починати взагалі?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page