– Мамо, як дитина з таким іменем жити буде?
– Чудово буде жити, а як піде в мене характером, то й щасливо.
– Мамо, я вас прошу, не кажіть навіть про таке дітям.
– Чого це? Що не так в моєму імені? До речі, воно за церковним календарем і має свою святу, яка буде дитину оберігати від усього.
– Мамо, ну яка Параскева?
– А така, дуже сильна свята покровителька.
– Мамо, та хай буде сто разів сильна, але я не дам свою першу онучку так назвати аби мені потім дитина жалі мала.
– А те, що тільки завдяки мені іти зустрілися і тільки завдяки мені у тебе є онучка, то нічого не означає?
Ось так, старайся для них і добре ж я раджу – буде дитина мати сильного Ангела-охоронця, але хто мене хоче слухати?
Але ви послухайте, що онук ходив самотній як той палець до тридцяти п’яти років, і ніхто на нього не лакомився. Аж поки я не приїхала до Зарваниці, поки я не найняла молебень, то нічого не було.
Але в автобусі десь пропав мій телефон і гаманець, що я перешукала, але ніде не було. я не думаю, що хтось би взяв, але там були гроші і проїзний, і я вже не мала за що приїхати додому.
А тут якась жінка й заплатила за мене.
– Залиште мені ваш номер і я вам віддам всі гроші, – сказала їй я, – Онук вам подзвонить і передасть.
Отак я зустріла Олю, а вона зустріла мого онука Ілька. І то між ними таке було, як чудо, бо одразу один одному сподобалися, зійшлися характерами і смаками, захопленнями і поглядами на світ. То хіба не чудо, яке я оплатила і вимолила?
Бо до того все Іллі щось було не так в дівчатах – то їсти не вміє готувати, то не хоче прибирати, то ще щось. А тут на все закрив очі.
Та й Оля так само була заміжня, але не пішло все як вона думала, бо дітей не було. А тут з Іллею через два місяці вже зрозуміла, що чекає дитину. От вам і друге чудо.
А Бог любить трійцю, то чому не назвати дитину так, як називаюся я? от буде й третє чудо і в дитини буде щаслива доля. Хіба я погане раджу? Я вважаю, що Параскева чудове ім’я, Парасочка, Парася, дуже м’яко і ніжно звучить. Правда ж?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
