fbpx
Історії з життя
З появою доньки чоловік ще більше заглибився у бізнес: їздив, укладав з кимось угоди, приїжджав щасливий, давав мені карту і просив йти і витрачати гроші по магазинах з донькою стільки, скільки захочемо. Чотири роки тривало таке щастя. А потім щось чоловік засумував

Моя історія трохи дивна, але так вже життя склалося. Якщо у вас є хвилин десять вільних, прочитайте будь ласка, може порадите – як жити далі, як все змінити? Чи хай все так і залишиться?!

Я вийшла заміж в 27 років, досить пізно для дівчини. Просто свою юність витратила на несерйозного  хлопця, думала, що я врятую його, виправлю своєю любов’ю, але нічого не вийшло!

Заміж вийшла я за повну протилежність свого колишнього: дуже правильного чоловіка, він на 5 років старший за мене, раніше одружений не був, просто жив колись у цивільному шлюбі. Моя мама просто стрибала від щастя – ну нарешті донька покинула несерйозного гуляку і знайшла собі джентльмена, та ще й бізнесмена!

Після весілля ми відразу оформили документи на виплату двокімнатної квартири, і майже відразу (тобто за півтора року) погасили половину – чоловікові в бізнесі дуже щастило. Я подарували своєму бізнесменові прекрасну донечку, через два роки після весілля. Щастю не було меж! Мені все ж 29 було, вперше мама!

З появою доньки чоловік ще більше заглибився у бізнес: їздив, укладав з кимось угоди, приїжджав щасливий, давав мені карту і просив йти і витрачати гроші по магазинах з донькою стільки, скільки захочемо. Чотири роки тривало таке щастя. А потім щось чоловік засумував: начебто їздить кудись, укладає свої угоди, але грошей на карті не було стільки, щоб просто безглуздо їх витрачати. Ну так, достаток, не більше. Ну нічого страшного, і так дім повна чаша, та й за квартиру не треба платити величезні грошищі.

Донька вже в садок пішла, я не могла сидіти на місці, повернулася на свою улюблену роботу – створювати шедеври в кондитерській. Це не мій бізнес, працюю «на дядю», але він добре платить, а я в захваті від своєї роботи.

Але все ж я переживала за чоловіка – якийсь він сумний, мабуть, бізнес зовсім не йде, тому і ходить сам не свій. Але якось він приїхав з роботи, і викликав мене на серйозну розмову. Це було рік тому, доньці якраз напередодні виповнилося п’ять років. Я поклала дитину спати, прийшла на кухню, поговорити. Чоловік довго метушився, не знав як почати, і раптом каже: «Я почав стосунки з іншою! Причому давно – півроку. Ми і досі разом. Я кохаю ту іншу жінку і хочу з нею жити. Вибач, таке життя, багато пар розлучаються, я не хочу більше сам переживати, вас обманювати, краще нам розлучитися!».

Звичайно ж, я плакала, просила не покидати нас з донькою, хоча б не розлучатися, але чоловік сказав, що вже все вирішив і подає на розлучення. Поки донька спала, він зібрав свої речі, а потім залишився ще на 10 хвилин, щоб сказати, що свою частину за квартиру він платити буде, на дитину теж, але жити у нас не буде. Домовилися ще про те, що донька нічого не повинна знати, будемо робити вигляд, що тато постійно у відрядженнях, але обов’язково буде приїжджати якнайчастіше. Він поїхав. Ця була найскладніша ніч в моєму житті!

Ось минув рік, ми давно розлученні, я вже трошки заспокоїлася. Чоловік періодично приїжджає, привозить купу подарунків і солодощів, але цей час я відчуваю до чоловіка сильну любов і дуже хочу, щоб він скоріше поїхав, щоб не бачити його. А донечка намагається його утримати вдома якомога довше, вона шалено любить батька і сумує без нього. Кажемо їй, що у тата знову термінове відрядження, що йому треба бігти. Але так не може весь час тривати! Донечка росте, скоро почне все розуміти, правда розкриється. Та й я вже не залізна, мене діймають приїзди чоловіка, я хочу заново закохатися, створити сім’ю, але дуже боюся розповідати правду донці. Що мені тепер зробити, я втомилася від всього цього?!

!-- Composite Start -->

Люба.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page