За три роки на заробітках, моя невістка приїхала аби придбати квартиру. Син щасливий, возить її, щось вони там оформлюють і домовляються, а дивлюсь на нього і ніяк повірити не можу, що то є мій Павло. Ну звідки у ньому ця наївність?
З Наталкою мені не пощастило, тут я вам мов на сповіді кажу. Невістка із не надто заможної родини, освіти не має, бо все життя їздила по закордонах, аби собі на життя заробити.
Син мій також був подався на заробітки, але лиш для того, аби заробити грошей на стартовий капітал – справу свою хотів відкрити. Я хоч і одна Павла виховувала, але дала йому хорошу освіту, він уже в свої 30 був менеджером у одній із досить великих компаній. А тоді, хоч і проти була, поїхав у ту Чехію.
Повернувся він звідти не сам, із Наталкою своєю. Дівчина таки яскрава і гарна, тут нічого казати. Та от невістка не довго вдома побула, за пів року подалась на заробітки, адже вже вони із сином вирішили, що треба купувати окрему квартиру.
Я ж одразу їм казала у мене жити, чого йти кудись як тут чотири кімнати? Та от невістка “своє треба і своє”. Павло за жінкою повторювати почав, як би я його не переконувала.
От така сім’я у них була три роки: Павло вдома у магазині своєму крутиться, а Наталка у Португалії на заробітках. Покоївкою вона в готелі працювала.
А тепер, уявіть моє щире здивування, коли Наталка за три роки приїхала і сказала, що будуть вони квартиру купувати. Я аж засміялась і дивлюсь на свого Павла, що жінці скаже. Та от він бачу радий і щасливий, бачте, у них попереду клопоти приємні, уже їздять варіанти обирають.
Сіла я із сином побалакати відверто. Ну як сам не бачить, то мама повинна очі відкрити. І що видумаєте? Він мені доводить, що Наталка ледь не свята а гроші на житло вона складає ледь не з першого дня на заробітках а тепер ось, прийшов час тій мрії здійснитись.
Я ще й з Наталею побалакала. Знаєте, може син і мовчав, але вже все виказала, що було у мене на душі. Наталі я того дня на двері вказала і сказала перед очі мені не з’являтись і що у нашій родині її більше ніхто не чекає.
Та от як обернулось – разом із Наталею вийшов геть і син мій. Третій рік спілкуюсь із ним лиш короткими повідомленнями. Але після того, як я порадила сину впевнитись, що донька їхня маленька справді його, він мене заблокував і вже я геть його не чую і не бачу.
Спати спокійно не можу, ніяких сил уже немає. От звідки узялась Наталя ця і як мені сину очі відкрити? Чи є надія на те, що він хоч колись зможе жити щасливо, у справжній сім’ї?
Головна картинка ілюстративна.
