За тиждень до свята мене невістка набрала. Говорить про погоду, сусідку і ціну на масло в найближчому супермаркеті, але ж я відчуваю, що причина дзвінка геть не в цьому. Мовчу. Пів години вона тупцювала довкола, аж поки таки не наважилась сказати.
Незабаром у мого онука день народження. У нього перший “ювілей” цілих п’ять років – витязь. Я ж готувалась до свята заздалегідь: знайшла кондитера в якого замовлятиму торт, обережно розпитала у Сашуні про що він мріє і придбала все, що змогла придбати.
Трішки занадто, але онук у мене єдиний і такий хороший. Скільки того дитинства, зараз щастя в очах в дефіциті.
І от телефонує до мене невісточка моя люба. Наталя дуже хороша дівчина, сину з нею пощастило. Звісно, не ідеальна. але на те я і свекруха, мені ніхто не вгодить, тож язика я за зубами тримаю і в сім’ю молоді не втручаюсь, без мене живуть прекрасно.
Так от, невісточка зажадала, щоб я онуку на свято гроші подарувала. Йому п’ять років, які гроші? Я, звичайно, трішки підвисла, кажу, що з подарунком уже визначилась, але невістка у мене не промах, зовсім не соромиться. Відразу мені про гроші сказала, відповідь, мабуть, була підготовлена.
Я одразу сказала, що гроші дарувати дитині не збираюся. Він не сприйме це як подарунок. Я пам’ятаю своє дитинство, всі ми мріяли про яскраві іграшки та смачні цукерки. Хіба хтось із дітей просив подарувати конверт із грошима? Невістка ж не відступила, вона прямо заявила, що вони зараз у складній фінансовій ситуації та їм потрібні гроші. Я їй відповіла:
– На твій день народження подарую гроші, а до онука з конвертом іти не збираюсь.
У нашій сім’ї із фінансами все добре. Робота у мене хороша, дохід стабільний – гріх скаржитися, та й чоловік не байдикує. Всі свої гроші ми з чоловіком витрачаємо на себе. Сину ще під час весілля сказали, що віднині їхня сім’я це їхня сім’я, а ми нарешті поживемо для себе. Хіба ми не заслужили на відпочинок, чи гарний ремонт в квартирі?
Звичайно, вони люди молоді, з грошима у цьому віці у всіх не густо. Невістка сидить у декреті вже п’ятий рік, нічого робити не хоче. Їй подобається бути простою домогосподаркою, прикривається вічними шмарклями онука. Але то не правда Сашко – здоровий та активний малюк. Тим більше, я пропонувала їй влаштуватися до мене на фірму, там мамам із дітками йдуть на зустріч. Директор добрий і розуміє.
Навіть коли мого сина звільнили, вона з місця не рушила. Поки він шукав нове місце, я їм продукти носила, грошей взагалі не було. Думаєте, сказала хоч раз «дякую»? Ні! Я завжди їм допомагала великими сумами, мабуть, вона звикла до такого.
І от тепер на п’ятиріччя онука їй конверт потрібен. Але псувати стосунки з онуком через це я не збираюся. Не буду я гроші дарувати і крапка тут.
Ну хіба я не права?
17,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
