Наш тато зайнявся будівництвом власного будинку близько вісімнадцяти років тому.
Тоді вони з моєю матір’ю нещодавно зіграли весілля. Оскільки батько вже тривалий час працював інженером у місцевій ремонтно-експлуатаційній службі, то йому виділили ділянку землі під будівництво будинку. Ще на той час це місце було на виїзді з міста, але зараз це вже престижний житловий район.
Мій тато – майстер на всі руки, тож будинок вийшов чудовим. У ньому було багато місця і він був якісно зроблений. Там був і великий балкон, і сауна, і літній басейн, і сад, великий гараж для автомобілів.. Якщо продавати такий будинок, він коштуватиме дуже дорого. Але кілька років тому нашу родину спіткало непоправне: наша мати занедужала, а потім її не стало. Залишилися ми з татом удвох.
Нещодавно я вийшла заміж за, як мені тоді здавалося, золоту людину. Він перебрався до нашого великого будинку, адже місця в ньому було досить. Але мій обранець, як з’ясувалося, був далеко не таким працьовитим, як мій батько. Навіть заміна розетки для нього виявилася серйозним випробуванням. Зрештою все робив тато, доки мій чоловік валявся перед телевізором.
Ну і після деякого часу мій батько почав висловлювати своє невдоволення у бік мого чоловіка. Почалися непорозуміння. Так як тато любив працювати, то стиль життя мого чоловіка він просто не розумів. На мої прохання трохи заспокоїтись він відповідав:
— Ну, що я можу вдіяти. Чоловік я такий і я надто старий, щоб змінюватися.
Ніколи між ними не було ні порозуміння ні хоч поганого миру. Обоє не бажали змінитись і тримались своєї моделі поведінки. Так і жили останні десять років, аж до вчора.
Чоловік мій підійшов з пропозицією:
— За законом твоя половина будинку. Я більше жити так не можу. Продай свою частку і купимо окрему квартиру, або я йду. Ні хвилинки не витримаю поруч із ним більше.
От і задумалась я. Кого обрати? Тата, чи чоловіка.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
