fbpx
Історії з життя
Заборонила свекрусі приходити до мого дому. Чоловік обурився і був відправлений до мами. Я і так надто довго терпіла

Заборонила свекрусі з’являтися в моїй хаті, бо втомилася постійно повторювати те саме – не треба нікуди лізти, прийшла в гості – сиди чай пий.

Але до свекрухи не дійшло, довелося вказати їй, де знаходиться вихід, а заразом і чоловікjds, який раптом рвонувся на захист матусі, відправити за тим же адресом. Я й так дуже довго терпіла все це.

Заміжня я п’ять років, і всі ці роки я намагалася зі свекрухою вирішувати питання світом, згладжувати кути. Але людина по-доброму не розуміла, точніше, не хотіла розуміти.

З першого дня я була оголошена поганенькою ґаздинею. Ми з чоловіком тоді тільки переїхали до моєї квартири, яка якийсь час здавалася.

До весілля я жила у батьків, у них свій будинок, а квартиру здавала. Орендарі з’їхали, ми не хотіли чекати, відразу ж заселилися, щоб не платити зайвого за орендовану квартиру чоловіка.

Речі не розібрані, нічого не відмили як належить, загалом, переїзд у розпалі. І це не завадило свекрусі прийти і почати вказувати пальчиком, де і що не так.

– Звісно, бардак я бачила у своєму житті, але ж не такий, – театрально мружила очі мама чоловіка.

Звісно, бардак! Ми лише переїхали! Ще нічого не розкладено, все валяється, про який порядок може йтися взагалі?

Але тоді я нічого не сказала, бо не хотіла псувати стосунки зі свекрухою просто на старті. Хоча зараз розумію, що цю ситуацію треба було вирішувати першочергово.

Саме з того моменту свекруха вирішила, що її святий обов’язок – це ходити до мене в дім, пхати свій ніс, куди їй заманеться, а потім вичитувати мене за те, що все не так, як вона радила.

Могла спокійно полізти в шафу, а потім голосити, що я неправильно складаю шкарпетки і не тільки. Або залізти під ванну, знайти там пилюку і урочисто прийти мені її показати.

Я, як могла, переводила все на жарт, ще якось намагалася пом’якшити ситуацію, щоб не сваритися і не наговорити зайвого, про що потім пошкодую.

Мені чомусь здавалося, що свекруха швидко награється у борця за порядок та чистоту та заспокоїться. Але вона і не думала заспокоюватися, навпаки, смакувала.

Особливо її понесло, коли у нас з’явилася дитина. Свекруха бігала і репетувала, що дитина росте у безладі, але допомагати й не думала.

Щоб залізти в шафу, вона мала час. А ось щоб внучку погойдати, щоб я хоч помилася швиденько – це ні, вибачте. Мене все це дуууже дратувало.

Остаточно мене накрило, коли свекруха нещодавно заявила, що не дозволить сину і онуці жити в такому безладі, тому особисто простежить, як я прибираю.

А я не спала нормально вже три дні, ледве тепла, ще й свекруху принесло мене повчати. Я просто вказала їй на двері і сказала, що більше я її бачити у своїй хаті не хочу.

Лементу було стільки, ніби я Марію Павлівну вигнала з її хати , а не зі своєї. Та як я смію з нею так розмовляти, та хто я така, ну і інші прекрасні слова.

Але вона побачила, що мене вже це не зачіпає і все ж пішла геть. Звичайно, зателефонувала і поскаржившись моєму чоловікові, що її, помічницю, матір та бабусю виставили за поріг.

Чоловік прийшов, почав приговорювати, що я зовсім забулася, що він не дозволить так розмовляти з його мамою та виставляти її за двері.

Послухала я ці тиради, відповіла, що не дозволю так спілкуватися із собою, тож чоловік може йти за своєю мамою. І я не жартувала.

Я п’ять років просила його вгамувати Марію Павлівну, щоб вона не випробовувала моє терпіння. Чоловік все це ігнорував. А тепер терпець мій увірвався, тепер я більше не хочу терпіти і згладжувати кути.

Якщо чоловік розумний – повернеться, але все буде вже інакше, якщо ні, то я не пропаду. Зате над душею ніхто не стоятиме.

You cannot copy content of this page