Заміж я вийшла вже понад сім років тому. Маємо із чоловіком уже й двох діток 3 та 5 років. Ніби нормальна у нас була сім’я і все було гаразд, аж доки свекруха моя не надумала піти сина свого рятувати від такої дружини, як я.
Наші стосунки з Арсеном починалися як у казці. Він був галантним, добрим, уважним я літала на крилах кохання. Доки ми були лиш удвох, все було прекрасно. Коли ж стосунки стали серйозніші, з’явилось одне “але”, яке псувало абсолютно все.
Так склалось, що рідним Арсена я дуже не сподобалася. От прямо не любов як тільки я поріг переступила. Навіть перше привітання від батьків і рідних Арсена було таким, що я хотіла одразу ж розвернутись і вийти.
До “повноти щастя” спочатку ми були змушені жити з батьками чоловіка. Не надто приємний досвід, але я трималась підкреслено ввічливо і тримала максимальну дистанцію.
Великим щастям стало те, що за кілька років ми нарешті таки змогли вирішити питання з житлом. Завдяки моїм батькам і накопиченням бабусі, ми придбали просторий окремий будинок. Родичі чоловіка заспокоїлися, про нашу сім’ю забули всі крім його матері.
Нині ми мешкаємо в районному центрі що не так далеко від мого рідного села. Скажу вам одразу, що моя свекруха також вийшла заміж за міського, а сама з села.
Однак, для свекрухи власне походження не є важливим. Їй головне мені вказати, що я як була простою сільською жителькою, то переїхавши у місто нічим не змінилась. Улюблена її фраза: “Вивезли дівчину із села, а от село із тебе – ні”.
Коли ми переїхали, вона не заспокоювалася, продовжуючи розповідати синові, як же йому не пощастило із дружиною. Добре, що Арсен умів мене захистити навіть, перед мамою рідною. Все частіше просив її заспокоїтися, не ображати мене.
Але всьому є розумні межі. У випадку з матір’ю мого чоловіка теж прийшов той самий момент, коли вона переступила межі дозволеного – приїхала до нас додому і почала повчати мене не добираючи слів.
На її думку, я не так наводила порядок, прала і готувала обіди. Вона викинула із шафи наші речі і почала складати так, як на її думку вірно. Потім пішла на кухню і згорнула зі столу на підлогу усі тарілки що я помила. Бачте, я не вмію мити посуд і з тих тарілок їсти не можна.
Я чи не вперше в житті набралася сміливості і сказала, що сама знаю, як нам краще. Коли свекруха сказала, що село їй не буде вказувати, я нагадала і про її походження і про те, що здобула вищу освіту, а в неї всього і є що професійне училище за плечима.
Я вже казала, що чоловік завжди був на моєму боці, а того дня зайшов саме тієї миті, як його мама розходилась не підбираючи слів. Не довго думаючи він виставив її за двері і заборонив узагалі до нас приходити.
І тут моя свекруха почала діяти як справді “любляча мама”. Вона вирушила по бабкам, аби ті врятували її сина від такої дружини. Я не вірю у всі подібні штучки, однак одразу помітила зміни у нашій сім’ї.
Арсен завжди був прекрасним татом і чоловіком. Все, що заробляв ішло в дім і тільки. А тут мій прекрасний чоловік почав заливати за комір – спочатку це було раз на тиждень, потім частіше дійшло до того, що кілька тижнів не міг на світ дивитись ясним поглядом.
Раптово моє сімейне життя стало таким, що подушка вічно мокра, а діти вже й не хочуть батька бачити. Все частіше у домі концерти.
Нещодавно одружився брат мого чоловіка. Нині моя люба свекруха не дає спокою молодшій невістці. Та в усьому не така і також не вміє нічого робити.
Однак, мені від тих новин не легше, бо я не знаю, як далі жити. Рішення є – розлучення, але дуже я люблю чоловіка. Я усіма силами намагаюсь повернути його до нормального життя, але скажу як є – жити з ним стає все складніше.
От як усьому цьому зарадити? Невже саме таким чином свекруха вирішила досягти свого? Яке їй буде щастя від того, що ми розлучимось? Мені шкода свого чоловіка, але руки опускаються.
Невже немає надії і шлюбу кінець? Можливо, хто з таким мав справу, як зарадити, підкажіть?
Головна картинка ілюстративна.
