fbpx

Заміж за італійця: українка розповіла, як перед вінчанням ходила на курси в церкву

Киянка Тетяна Рогозіна вийшла заміж за італійця Дієго Спандрі. Пропозицію зробив у Венеції за рік після знайомства.

“Я за освітою – перекладач англійської та німецької мови. Тоді працювала фрілансером – перекладала і давала уроки студентам. Займалася танцями, – розповіла виданню Gazeta.ua Тетяна. – Дієго подорожував і приїхав у Київ. Спільні знайомі попросили провести екскурсію для нього у Лаврі. Спочатку ми просто спілкувалися. Наступного разу приїхав на мій виступ. Тоді зрозуміла, що в Дієго до мене симпатія, хоча я до того сприймала його як друга. Коли втратила тата, то дуже підтримав. Почав прилітати в Україну до мене на вихідні. Взимку на моє день народження прислав музичний диск і книгу про котів, бо тримала в себе двох. Так тривало десь півроку. Потім Дієго запропонував зустрічатися. І ми почали кататися: він до мене на одні вихідні приїжджав, а я на інші до нього. Іноді зустрічалися в якійсь країні Європи. Через півроку, восени поїхали у Венецію. Коли там гуляли на набережній, то він дістав обручку – із білого золота із маленьким камінцем”.

Пара у квітні цього року святкуватиме 4 річницю весілля.

“В Італії розписалися, а потім я відразу подала на дозвіл проживання. Там у серпні повінчалися. Ходили на курси в церкву. Священик говорив з нами про важливість шлюбу, як потрібно себе поводити, запитував чи справді готові до цього. На вінчання купувала білу сукню у Києві чернівецької фірми. У ресторан запрошували лише найближчих родичів і свідків – було до 18 людей. У італійців не прийнято гукати всіх у ресторан, більшість приходять у церкву. Через тиждень із свідками поїхали святкувати в Україні – вдягли вишиванки, були в Пирогово. Запросили також лише найближчих друзів. Прізвище чоловіка не брала, бо в них так не прийнято. Це викликає більше питань, ніж коли чоловік і дружина на різних прізвищах”.

Читайте також: 6 років тому вийшла заміж в Італії і у мене почалося життя для себе. Але майже 15 років я була badante,- інтерв’ю з українською заробітчанкою про еміграцію в 90-х

Молодята у весільну подорож поїхали на острів Маврикій. Квитки на літак і готель замовляли самі. Були там 10 днів.

“Живемо у маленькому містечку Манделло, що за годину їзди від Мілану. Із України привезла двох котів – Персика-Сімбу і Беллу-Нуар. Чоловік сказав: “Я одружувався на всьому комплекті”. Зараз я не працюю. Чоловік не хоче, бо тоді мало бачитиме мене вдома. Він – інженер на заводі. Я іноді беру на репетиторство дітей знайомих”.

You cannot copy content of this page