fbpx
Без категорії
Запам’ятайте, щоб не робити помилок. Все зроблене тобою до тебе і повернеться: притча

Дуже часто ми сердимося, коли щось відбувається не так і навіть засуджуємо людей, які нас дратують. Але ми рідко замислюємося про те, що можемо самі опинитися в такій ситуації, коли на нас будуть злитися. Все в цьому світі повертається бумерангом. Це потрібно запам’ятати, щоб не робити помилок, за які можемо пошкодувати.

***
Один старий чоловік переїхав жити до свого сина, невістки і чотирирічного онука.

Його руки тремтіли, очі погано бачили, шкутильгав.

Сім’я їла разом за одним столом, але старі, тремтячі дідусеві руки і слабкий зір ускладнювали цей процес. Горошини сипалися з ложки на підлогу, коли він затискав в руках стакан, молоко проливалося на скатертину.

Син і невістка стали все більше дратуватися через це.

– Ми повинні щось зробити, – сказав син. – З мене досить того, як він шумно їсть, пролитого ним молока, і розсипаної їжі на підлозі.

Читайте також: Не дочекався: Васильку, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку

Чоловік і дружина вирішили поставити окремий маленький столик в кутку кімнати. Там дідусь став їсти на самоті, в той час як інші члени сім’ї насолоджувалися обідом. Після того, як дідусь двічі розбивав тарілки, йому стали подавати їжу в дерев’яній мисці.

Коли хтось із родини мигцем поглядав на дідуся, іноді у нього були сльози в очах, тому що він був зовсім один. З того часу єдиними словами, які він чув на свою адресу, були колючі зауваження, коли він впускав виделку або розсипав їжу.

Чотирирічний хлопчик спостерігав за всім мовчки. Одного вечора, перед вечерею, батько помітив, що він грається з дерев’яною тріскою на підлозі. Він ласкаво запитав малюка:

– Чим ти займаєшся?

Так само довірливо хлопчик відповів:

– Я роблю маленьку миску для тебе і мами, з якої ви будете їсти, коли я виросту.

Хлопчик посміхнувся і продовжив працювати. Ці слова так приголомшили батьків, що вони втратили дар мови. Тільки сльози заструменіли на їхніх обличчях. І хоча жодного слова не було сказано, обоє знали, що треба зробити.

Того вечора чоловік підійшов до дідуся, взяв за руку і ніжно провів його назад до сімейного столу. Всі дні, що його залишилися він їв разом з сім’єю. І чомусь ані чоловіка ані дружину більше не турбувало, коли падала виделка, розливалося молоко або бруднилася скатертина.

Джерело.

facebook