Зараз, оглядаючись назад, я змушена погодитися з чоловіком, хоч як мені це не подобається. Я бачу, що багато з того, що він казав про нашу доньку, справдилося. Юля завжди була дуже чутливою, вразливою дитиною, і навіть зараз, ставши дорослою, вона не завжди готова до труднощів життя. Вона вірить у знаки, в карму, в долю, чекає, що все буде ідеально. І я розумію, що, можливо, я надто її балувала. Іноді здається, що її світ — це красиві картинки з книжок і мрії, але життя далеко не таке.
Чоловік часто повторював: «Лідо, ти її ростиш, як тепличну квітку! Вона не знає, що таке реальність». Я завжди намагалася її оберігати від усіх проблем, давати їй те, що ми з чоловіком могли, і забезпечувати їй комфорт. Але тепер розумію, що потрібно було дати їй більше свободи. Може, саме це й допомогло б їй бути більш готовою до дорослого життя.
Юля жила з нами під час навчання і працювала в університеті. Вона була на кафедрі, але робота для неї більше була радощами, ніж фінансовою стабільністю. Вона не шукала великі заробітки, її цікавило мистецтво, тому ми з чоловіком завжди її підтримували. І хоч чоловік казав, що вона повинна жити окремо, мати свій простір, я все ж таки не могла відпустити її. Здавалося, що якщо вона буде з нами, їй буде спокійно, і я зможу контролювати, що відбувається в її житті.
Але з часом все змінилося. У Юлі з’явився хлопець, і хоч я спочатку не сприймала все це серйозно, вона була переконана, що це саме той чоловік, який має стати її супутником життя. Вона постійно розповідала, як він їй надсилає повідомлення у знакові моменти — типу 11:11. Вона вірить у такі речі, і, чесно кажучи, мені це здавалось забагато. Але як мама, я не могла бути байдужою. Я підтримала її вибір, хоч і мимоволі сумнівалась.
Ми з чоловіком вирішили допомогти молодим і віддали їм бабусину однокімнатну квартиру. Це був наш подарунок на їхнє нове життя. Я думала, що це рішення принесе їм щастя, але з часом стало зрозуміло, що ні дітей, ні стабільності у їхньому житті не з’явилося. Все залишалося на тому ж місці, без будь-яких значущих змін. Я переживала, чи правильно я все зробила, адже їм не вистачало того, що могло б дати їм справжню підтримку. Але я знову намагалася переконати себе, що все буде добре.
Після цього ми помітили, що Юля все більше замикається в собі. Вона стала розповідати, що їй приснилася жінка в чорному, яка сказала їй залишити чоловіка. Я не могла зрозуміти, чи це справжнє переживання, чи ще одна фантазія. Але Юля була переконана, що це знаки, і мені довелося задуматися, чи не сталося щось більше, ніж просто черговий її сон.
Чоловік відреагував на ситуацію твердо. Ми вирішили поговорити з її чоловіком. Він не був дуже радий цьому, але ми зробили те, що було правильно. Виявилось, що у нього не було ані намірів, ані рішучості, аби справді працювати над відносинами. Він просто не мав тієї підтримки, яку Юля насправді потребувала. Я була розчарована, але й зітхнула з полегшенням, коли ми вирішили завершити це питання. Ми залишили їх, і Юля була змушена визнати, що зробила помилку.
Ми навіть не дали їй повернутися до нас жити, хоча я хотіла її повернути. Але чоловік був категоричний: «Досить, вона має вирішити свої проблеми сама». Я була проти, але я розуміла, що, можливо, це найкраще для неї.
І, зрештою, Юля почала жити самостійно. Але якось вона занедужала. Я приносила їй їжу, ставила під двері. І тоді, одного разу, двері відкрив хлопець. «Я Орест, колега Юлі. Вона одужає, не переживайте», — сказав він, забравши продукти з моїх рук. Я була здивована, але мені стало легше. Це був справжній чоловік, який піклувався про мою доньку.
Коли Юля одужала, вона прийшла до нас із Орестом. Виявилось, що вони познайомились завдяки надзвичайному випадку. Мамі Ореста приснилося, що її син має зустріти свою долю саме в 12:00 в парку. І Юля якраз у цей момент пролила на нього апельсиновий сік. І хоча це виглядає як одна з її історій про знаки, мені було приємно побачити, що Юля знайшла людину, з якою вона щаслива.
Зараз я розумію, що навіть усі ці труднощі й випробування зробили Юлю сильнішою. Вона навчилася бути самостійною, зробила свої власні висновки і знайшла людину, з якою вона готова будувати своє майбутнє. І хоч іноді ми переживаємо, ми всі повинні вірити, що все буде добре, навіть якщо це не завжди так, як ми собі уявляємо.
