Колись я працював простим менеджером в поліграфії і був щасливий. Я отримував невелику оплату і всі були задоволені. Мої батьки вже пенсіонери і живуть на одну пенсію. Я допомагав, як міг, але з моїми доходами це було зробити складно. Сестра одна виховує сина, вона розлучена зі своїм чоловіком. Ми з дружиною не планували дітей, тому що жили на орендованій квартирі і збирали на своє житло.
Через три роки моєї роботи мене підвищили до заступника головного редактора. Я паралельно здобував освіту в інституті за спеціальністю «Видавництво і поліграфія”. Підвищення відбилося на моїй зарплаті і суттєво. Ми змогли з дружиною взяти квартиру на виплату в новобудові. Коли я і моя кохана переїхали в нове житло, вирішили, що пора задуматися і про дітей. Через півроку ми вже чекали на появу нашого первістка.
Моя сім’я просування по кар’єрній драбині трактувала по-своєму. Першим дзвіночком стало невдоволення моєї мами. Вона нагадала мені, що я старший брат і міг би допомогти сестрі. Вона ж мати-одиначка, їй важко виховувати сина. Я погодився з її аргументами і почав допомагати сестричці. До слова, це було не так просто, незважаючи на хорошу зарплату, велика її частина йшла на погашення боргу за квартиру, а інші на підготовку до появу дитини. Виявляється, що речі, для дітей коштують не малих грошей. Чого тільки варта коляска, автокрісло, шезлонг, ліжечко, одяг. Перераховувати можна до нескінченності. Та й на підгузки! Але я намагався всюди встигати.
Коли дружина перестала працювати, перший час ми не помітили проблем. Але потім зателефонувала моя сестра. Вона скаржилася, що нашим батькам дуже важко. У них зламався телевізор, і вони хотіли б купити новий. Але з їх доходами це неможливо. І знову камінь у мій город. Як люблячий син, купив батькам телевізор. Тільки їм, чомусь захотілося найбільший, який тільки був у магазині. Я ж не міг сказати, що не потягну його. В їхніх очах я заступник головного редактора, а значить мільйонер.
Дружина почала висловлювати своє невдоволення. Вона зрозуміла, що моя сім’я почала тягнути з мене гроші. Тепер до мене дзвонили з будь-якого приводу: заміна каналізації, потік кран, у племінника екскурсія і так далі. Коли з’явився малюк, стало складніше. Гроші спливали крізь пальці як пісок. Родичі продовжували бачити в мені місіонера, а дружина сердилась. Адже борг по квартирі ніхто не відміняв
І ось я розгубився. Здається, мене скоро розірвуть на клаптики. З одного боку дружина і син, з іншого сестра і батьки. І так, квартира… Як пояснити всім, що їх багато, а я один. Потрібно поговорити з родичами, але мені не по собі від цієї думки. Як бути? Продовжувати терпіти чи пояснити сім’ї які у мене витрати окрім них?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
