Я завжди намагалася допомогти своїй дитині у всьому і ніколи не шкодувала себе, навіть коли були важкі часи. Проте, всьому є межа, тому що зараз я допомагаю своєму синові виплачувати борги і розумію, що довго я так не протягну. У мене вже не той вік і я не можу заробляти ті ж суми, що раніше. Мені довелося урізати майже всі свої витрати і жити впроголодь, проте це не дуже допомагає.
Він теж працює не покладаючи рук і намагається сам допомагати мені чи бере велику частину витрат на себе, але у нього не виходить повністю покрити свої борги. Я як наслухаюся різних історій про те, що матері самотужки оплачують борги своїх дітей, поки ті не працюють, то взагалі не розумію як можна так жити. Якщо ми, дві працюючі людини, не здатні повністю з усім розплатитися, то як вони поодинці справляються.
Звичайно, у мене були думки зайняти грошей у знайомих, щоб витрати стали трішки нижчими, але ніхто з них мені не допоміг. І це найприкріше, тому що в цьому віці мене кинули в біді навіть мої друзі. Вони хоч і не відмовили прямо, а дали відмовку під приводом потреб власних дітей, але я теж не ликом шита і все розумію. Так, їх складно в цьому звинувачувати, адже вони мені нічим по факту не зобов’язані, але все одно мені хотілося б, щоб я не була одна.
Найцікавіше в цій історії те, що в такому темпі і способі життя, який у мене зараз, мені потрібно прожити ще п’ять років. Ми порахували, що при нинішніх доходах тільки через цей час у нас вийде виплатити все до копійки і нарешті вийти вільними з цієї безвиході. Можна, звичайно, довго мусолити тему того, що в них не потрібно було влазити і так далі, але це безглуздо. Життя може складатися по-різному і потрібно просто адаптуватися до нових і не найзручніших умов, щоб поступово все вирішувати.
Моя сестра каже, що я занадто багато на себе беру і в ідеалі мені потрібно було залишити свого сина один на один з його проблемами. Я не підтримую її цинізму, хоча з самого початку теж мала такі думки. Все-таки він чоловік і доросла людина, а значить здатний самостійно заробляти собі на хліб в чималих обсягах.
Адже так живе більша частина його друзів і знайомих. Мені ніколи не доводилося чути про те, що батьки допомагали їм з грошима. А місто у нас невелике, тому чутки тут поширюються швидко. Загалом, не знаю чи зможу я далі жити в такому темпі, але сподіваюся що витримаю. Потрібно бути стійкою в ті моменти, коли справа стосується твоєї родини.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
