Я заміжня 6 років. Всі ці роки у нас з чоловіком була домовленість, що грошима в нашій родині розпоряджаюся я. Це рішення було прийнято обопільно, на початку нашого з ним спільного життя.Справа в тому, що хоч чоловік і заробляє набагато більше за мене, але в економії, відкладанні грошей і плануванні бюджету він абсолютний нуль.
За 6 років, що ми разом, у нас бували різні фінансові ситуації: період безгрошів’я, втрата чоловіком роботи і мій декрет з мінімальними виплатами … Але я завжди старанно економила і кожну зайву копійку відкладала на чорний день, тому з усіх цих труднощів нам вдалося вийти з мінімальними втратами. Звичайно, іноді доводилося брати гроші в борг, але обійшлося без прострочень по кредиту та інших неприємностей.
Чесно кажучи, я ніколи і подумати не могла, що мого чоловіка щось може не влаштовувати в тому, як я веду наш бюджет. Адже знаючи, що гроші не падають з неба, і що наша сім’я є пересічною, без багатих родичів і допомоги зі сторони, я ніколи не робила необдуманих покупок. Завжди думала насамперед про потреби чоловіка і дитини, а собі щось купувала за залишковим принципом. Як виявилося – я робила це даремно, і мою самовіддачу ніхто не оцінив.
Зазвичай чоловік сам віддавав мені свою зарплату. А в цьому місяці він цього не зробив. Я вирішила, що він забув, і нагадала йому в жартівливій формі, мовляв: скарбниця нашої сім’ї порожня, і якщо цього не виправити – в нашому маленькому королівстві настануть інші часи. На що він мені відповів щось на зразок: колишній «міністр фінансів» нашої квартири, за 6 років перебування на своїй посаді, так і не досяг нормальних результатів, тому управління нашим сімейним бюджетом він бере на себе …
Я, м’яко кажучи, очманіла від такої заяви. Всі ці роки я підраховувала кожну копійку, в усьому собі відмовляла, і бігала як бабулька, в пошуку акцій на ковбасу. А тут він мені таке говорить! Навіть якщо не брати його слова близько до душі, і не ображатися, то я все одно категорично проти цього, адже чоловік абсолютно не вміє економити, і просадив всі гроші нашої сім’ї, навіть не дочекавшись наступної зарплатні.
Намагалася достукатися до його здорового глузду, але чоловік уперся рогом: каже, що мужики на роботі посміялись з нього за те, що він все гроші мені віддає, і нарадили йому взяти управління бюджетом в свої руки. Сказав, що йому набридло випрошувати у мене свою ж зарплату, і що хоче відчувати себе главою сім’ї, а не малою дитиною.
Можливо тут знайдуться ті, хто дасть слушну пораду. Розгубилась я. Дитина ж маленька, от як тепер бути?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
