fbpx
Без категорії
— Згадай, ким я була рік тому! Ділова, красива, доглянута жінка, у стильному костюмі, їздила за кордон на відпочинок, відвідувала дорогі салони. А в кого перетворилася тепер? У домогосподарку в спортивних штанях та футболці! Хіба не розумієш, що я на грані неpвового зpиву?

Після народження дитини Вікторію неначе хтось підмінив… Привітна жінка перетворилася на крикливу молодицю, яка із ранку й до вечора скаржилася на своє життя. Найбільше від жінчиного стану потерпав її чоловік Тарас. Лише переступав поріг кімнати, як дружина тицяла йому до рук сина:

— Іди до свого татка, нехай ще він із тобою пограється! Інші мамки вкладуть дитя у візок, то воно там і дрімає, а наш верещить, немов його pіжуть, мабуть, в тебе вдався!

Той брав дитину, носив по хаті бурчав:

— Знайшла чим дорікати! Так би й сказала, що не справляєшся із малюком. Мати мене й брата сама виховала. Ні разу я не чув ніяких нарікань, що їй було з нами важко. Ще й устигала їсти приготувати для батька та свекрухи, а потім корову порала й молоко на базар носила на продаж.

Вікторія, почувши сказане, розридалася:

— Згадай, ким я була рік тому! Ділова, красива, доглянута жінка, у стильному костюмі, їздила за кордон на відпочинок, відвідувала дорогі салони. А в кого перетворилася тепер? У домогосподарку в спортивних штанях та футболці! Хіба не розумієш, що я на грані неpвового зpиву?

Тарас обiйняв жінку:

— Ти мені наймиліша й без отих твоїх манікюрів та макіяжів! Усе життя мріяв, щоб удома на мене чекала любляча дружина, діти, а на кухні пахло пирогами та борщем. Заробляю достатньо, щоб забезпечити достойне життя для своєї маленької родини!

Вікторія заголосила:

— Хочеш, щоб я отак до старості сиділа в чотирьох стінах? Нічого, крім кухні та дітей, не бачила? Давай наймемо няньку годин на кілька, щоб я мала вільний час для себе.

Тарас здвигнув плечима:

— Думаю, що у нашому місті легко можна знайти метку дівчину, яка б за невелику плату кілька годин побавилася з малюком. Це може бути студентка університету…

Дружина, витерши сльози, кинулась давати об’яву в газету, роздумувала: «Кажеш, молоденьку… Щоб за моєю спиною крутити із нею шури-мури? Ні, голубе, тут наші смаки розходяться. Нам потрібна жіночка середнього віку, заміжня, яка має своїх дітей!»

Протягом наступного тижня у господі Вікторії побувало кілька жінок, які претендували на посаду няньки, але поки що подружжя не могло дійти згоди, кого ж узяти. Коли Вікторія побачила чергову пошукачку роботи, не рахуючись з думкою Тараса, вигукнула:

— Буде вона! В інакшому випадку сам сидітимеш із сином у декреті.

Товстувата, тридцятирічна Леся, була для Вікторії справжньою знахідкою. Щоправда, ніколи не була одружена, хоча і мала двох близнюків, але Вікторія цього не боялася:

— Мій скоріше зaдaвиться, ніж щось матиме із оцією підстаркуватою.

Леся вміла все, ну, майже все, що повинна робити господиня. І куховарила, і доглядала малюка ще й встигала сплести сімейству по парі шкарпеток.

Для Вікторії настали золоті часи. Вона аж помолодшала після кількох сеансів у масажних салонах. Зайнялася своїм кар’єрним зростом, підійнявшись на одну сходинку вище. Її зарплатня значно зросла, відповідно почастішали поїздки на відпочинок та походи до різноманітних салонів. Рано йшла й пізно поверталася, але не дуже з того переймалася:

— Вдома Леся, значить все в належному порядку!

Із чергової поїздки поверталася з купою подарунків, які ледве поміщалися у руках. Тарас відчинив двері, вигукнувши:

— Наш маленький перше слово сказав.

Хотів забрати із Лесиних рук сина, але той тягнув рученята до няньки, й називав її мамою. Вікторія скипіла й вирвала із Лесиних рук сина:

Читайте також: Віра спочатку ніяк не погоджувалася на пропозицію Павла – Марті лише п’ятнадцять, ще дитина! Допоки якось не вгляділа на ринку шикарну шубу, а грошей, щоб купити її, не було. Кілька разів приміряла, милувалася собою у дзеркалі. Раптом згадала про Марту. А чому б і ні? Все ж колись це має статися. Якщо ж Марта захоче заявити про неї, пpигpозить, що вижене з дому. Звісно, це налякає дівчину

— Вона для тебе чужа тітка! Дивись, що я тобі купила, йди до своєї мамусі.

Малюк розплакався, вирвався із її рук обхопив руками няньку, шукаючи у неї захисту, й повторював — «мама», «мама»…

За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Людмила Левченко.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook