Після народження дитини Вікторію неначе хтось підмінив… Привітна жінка перетворилася на крикливу молодицю, яка із ранку й до вечора скаржилася на своє життя. Найбільше від жінчиного стану потерпав її чоловік Тарас. Лише переступав поріг кімнати, як дружина тицяла йому до рук сина:
— Іди до свого татка, нехай ще він із тобою пограється! Інші мамки вкладуть дитя у візок, то воно там і дрімає, а наш верещить, немов його pіжуть, мабуть, в тебе вдався!
Той брав дитину, носив по хаті бурчав:
— Знайшла чим дорікати! Так би й сказала, що не справляєшся із малюком. Мати мене й брата сама виховала. Ні разу я не чув ніяких нарікань, що їй було з нами важко. Ще й устигала їсти приготувати для батька та свекрухи, а потім корову порала й молоко на базар носила на продаж.
Вікторія, почувши сказане, розридалася:
— Згадай, ким я була рік тому! Ділова, красива, доглянута жінка, у стильному костюмі, їздила за кордон на відпочинок, відвідувала дорогі салони. А в кого перетворилася тепер? У домогосподарку в спортивних штанях та футболці! Хіба не розумієш, що я на грані неpвового зpиву?
Тарас обiйняв жінку:
— Ти мені наймиліша й без отих твоїх манікюрів та макіяжів! Усе життя мріяв, щоб удома на мене чекала любляча дружина, діти, а на кухні пахло пирогами та борщем. Заробляю достатньо, щоб забезпечити достойне життя для своєї маленької родини!
Вікторія заголосила:
— Хочеш, щоб я отак до старості сиділа в чотирьох стінах? Нічого, крім кухні та дітей, не бачила? Давай наймемо няньку годин на кілька, щоб я мала вільний час для себе.
Тарас здвигнув плечима:
— Думаю, що у нашому місті легко можна знайти метку дівчину, яка б за невелику плату кілька годин побавилася з малюком. Це може бути студентка університету…
Дружина, витерши сльози, кинулась давати об’яву в газету, роздумувала: «Кажеш, молоденьку… Щоб за моєю спиною крутити із нею шури-мури? Ні, голубе, тут наші смаки розходяться. Нам потрібна жіночка середнього віку, заміжня, яка має своїх дітей!»
Протягом наступного тижня у господі Вікторії побувало кілька жінок, які претендували на посаду няньки, але поки що подружжя не могло дійти згоди, кого ж узяти. Коли Вікторія побачила чергову пошукачку роботи, не рахуючись з думкою Тараса, вигукнула:
— Буде вона! В інакшому випадку сам сидітимеш із сином у декреті.
Товстувата, тридцятирічна Леся, була для Вікторії справжньою знахідкою. Щоправда, ніколи не була одружена, хоча і мала двох близнюків, але Вікторія цього не боялася:
— Мій скоріше зaдaвиться, ніж щось матиме із оцією підстаркуватою.
Леся вміла все, ну, майже все, що повинна робити господиня. І куховарила, і доглядала малюка ще й встигала сплести сімейству по парі шкарпеток.
Для Вікторії настали золоті часи. Вона аж помолодшала після кількох сеансів у масажних салонах. Зайнялася своїм кар’єрним зростом, підійнявшись на одну сходинку вище. Її зарплатня значно зросла, відповідно почастішали поїздки на відпочинок та походи до різноманітних салонів. Рано йшла й пізно поверталася, але не дуже з того переймалася:
— Вдома Леся, значить все в належному порядку!
Із чергової поїздки поверталася з купою подарунків, які ледве поміщалися у руках. Тарас відчинив двері, вигукнувши:
— Наш маленький перше слово сказав.
Хотів забрати із Лесиних рук сина, але той тягнув рученята до няньки, й називав її мамою. Вікторія скипіла й вирвала із Лесиних рук сина:
— Вона для тебе чужа тітка! Дивись, що я тобі купила, йди до своєї мамусі.
Малюк розплакався, вирвався із її рук обхопив руками няньку, шукаючи у неї захисту, й повторював — «мама», «мама»…
За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Людмила Левченко.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
