Ця історія про мою рідну сестру Олену, вона старша за мене на 5 років. Коли Олені було 16 років, вона переїхала жити в інше місто, яке знаходилося за 500 км від нашого дому. На сестру тиснуло морально наше провінційне містечко, вона мріяла жити у великому і галасливому мегаполісі.
Олена планувала пов’язати своє життя з економікою, але вступити на бюджетне місце по її спеціальності було практично неможливо, занадто багато було бажаючих, переважно вступали випускники школи при цьому університеті. Тому з 10 по 11 клас Олена навчалася в цій школі. Сестра у мене людина наполеглива, якщо їй щось спаде на думку, то вона 100 відсотків це отримає. Тому батьки навіть не сумнівалися, що вона вступить, і буде вчитися безкоштовно.
В кінці першого курсу сестра всіх приголомшила новиною: «Юра запропонував мені вийти заміж, я погодилася, в серпні в мене весілля».
У мами була досить дивна реакція:
– Весілля? Та, яке весілля? Їй всього 18 років. А Юра що думає, йому самому ось днями 18 виповнилося? Вони зустрічаються 1,5 року! Вона при надії, вона точно при надії…
Мама була впевнена, що Олена готується стати матір’ю і тому молоді люди так швидко вирішили одружитися. На наступний ранок мама взяла квиток на поїзд і поїхала до сестри прояснювати ситуацію.
Напередодні своєї поїздки мама зателефонувала своїй подрузі, розповіла їй про свої переживання і попросила зупинитися у неї. Жінка якраз жила недалеко від університету, в якому вчилася сестра. Подруга запропонувала їй піти до місцевої жінки, яка має здатність бачити майбутнє:
– Багато людей у нас ходять, Ярославівна ще ні кому поганого не порадила. Візьми фотографію доньки з коханим, вона відразу скаже, при надії донька чи ні, і про майбутнє все розповість.
Батько просив маму не займатися «нісенітницею». Мама не послухала батька, і перед від’їздом поклала фотографію сестри з її хлопцем в дорожню сумку.
Стільникових телефонів в той час в нашій сім’ї не було, тому очікування мені здавалося вічністю. Мама повернулася через 3 дня, тато пізно ввечері поїхав зустрічати її на вокзал.
І ось, нарешті, батьки приїхали додому. Я швиденько побігла відчиняти двері. Мама зайшла в квартиру, було помітно, що вона дуже втомилася з дороги і чимось засмучена. Я обняла маму, допомогла їй роздягнутися і почала розпитувати, як минула її поїздка.
Сестра, звичайно, заперечувала свій стан, і тоді мама вирішила піти до Ярославівни. Жінка підтвердила: «Ніякої дитини немає, взагалі не буде у них спільних дітей. Одружаться, поживуть, але піде він від неї до тієї, що варить каву». Виходить, не буде щасливою Олена з ним ні при якому розкладі, в кінці їх історії буде невірність, обман і розлучення.
Мій тато завжди стриманий і мовчазний, але тут він не витримав, злився на маму і просив ні за яких обставин нічого не розповідати Олені, грозив навіть розлученням.
Цього ж літа сестра вийшла заміж за Юру. Як пізніше з’ясувалося, до одруження Юру підштовхнула його мама. Батьки Юри працювали в нафтовій промисловості. За кілька місяців до весілля вони купили юнакові квартиру. Юра збирався переїхати на квартиру восени і хотів покликати Олену жити разом. Але мама Юри була проти співжиття до шлюбу: «Хочеш жити разом з Оленою, значить одружуйся з нею». Недовго думаючи, молодик зробив Олені пропозицію. Мама дуже добре ставилася до сестри, вона вважала, що Олена дуже позитивно впливає на її сина, тому весілля схвалила.
Найтяжче в цій ситуації було моїй мамі, вона дуже переживала за сестру. Але всі її побоювання були марними. Батько навіть жартував:
– «До тієї, що варить каву», вона, що в кав’ярні працює на розливі? Та зять кави не любить. Я гостював у них, питаю його: «Може по каві?» А він мені: «Від чаю не відмовлюся, а ось каву я не люблю».
Через 4 роки після весілля Юри і Олени я закінчила школу і теж вирішила вступати до вищого навчального закладу, в якому вони навчалися. Щоб вступити на бюджет я вибрала не затребуваний факультет з найнижчим прохідним балом. Кілька місяців я жила з сестрою та її чоловіком. У них були чудові стосунки, але мені здалося, що сестра часом сильно керувала чоловіком, перетворюючи його на хлпчика на побігеньках.
Юра відкрив свою фірму з продажу комп’ютерної техніки і почав дуже добре заробляти. Сестра влаштувалася працювати в банк.
Восени батьки взяли кредит і купили однокімнатну квартиру у віддаленому районі, і я переїхала від сестри.
Я жила своїм життям, сестра теж була постійно зайнята, тому дуже рідко бачилися, частіше спілкувалися по телефону. Приблизно через 2 роки в вихідний день о першій годині ночі мені зателефонувала мама і сказала терміново їхати до сестри. Спробувала додзвонитися до сестри, але вона не брала слухавку. Взяла запасні ключі від їх квартири, викликала таксі і поїхала до них.
Юра прийшов додому напідпитку, Олена влаштувала бучу, тому що він з обіду не відповідав на її телефонні дзвінки. А він сказав, що його дістало таке життя, у нього давно вже є інша і він іде з родини. Мама боялася за сестру.
Коли я приїхала до неї додому, Юри вже не було, а Олена випила кілька таблеток заспокійливого.
Мені довелося переїхати до сестри, батьки боялися за її емоційний стан. Крім мене у Олени нікого не залишилося: всі друзі стали на бік чоловіка. Ми якось гуляли і зустріли колишню подругу, чоловік якої дружить з Юрою. Олена запитала: «Ви так спокійно прийняли цю жінку, яка зруйнувала мій шлюб, в друзі. Як так? Ми ж начебто подругами були». Вона сказала: «Олено, Кирило дружить з Юрою, я не можу не приймати її в своєму домі». Розлучення був дуже складним: квартира, в якій жила сестра, належала Юрі і була куплена до шлюбу. Чоловік спочатку сказав, що вона може жити там скільки захоче, а потім написав їй, щоб через місяць “звалювала”. Мама Юри, яка колись так любила Олену, раптом заявила, що в цій квартирі сестрі належить тільки швейна машинка, решта куплено на їхні гроші і на гроші Юри.
Після довгих тяжб Юра все-таки виплатив сестрі кругленьку суму за розлучення, сестра взяла кредит і купила собі квартиру.
Я ніколи не питала у сестри, до кого пішов її чоловік, намагалася зайвий раз не піднімати цю тему. Сестра ще довгий час перебувала емоційному напруженні . Приблизно через півроку після розлучення ми сиділи в кафе. Олена зітхнула і сказала:
– Через місяць у нас була б річниця весілля, а ти знаєш до кого він пішов від мене?
Я похитала головою.
– Він пішов від мене до своєї секретарки!
Мурашки побігли по мені: він пішов від неї «до тієї, що варить каву».
Фото ілюстративне.
