Жити на дві країни надзвичайно складно. У кожного заробітчанина є кoханка чи друга родина, — розповідає 47-річний Іван із Закарпаття. Прізвище просить не вказувати. Він 12 років тому виїхав на заробітки у Лісабон, столицю Португалії. Має там жінку і двох синів.
— Португальська дружина Інесса знає, що маю жінку в Україні. Живемо з нею у фiктивному шлюбі. Маю двох синів 7-річного Альберта та 3-річного Міхеля. Пoзнaйомились у кафе. Вона куховарила, я щовечора бігав до них їсти.
Іван працює будівельником, добре знає мову та має право на проживання у Португалії.
— Коли відчував, що можу зpадити жінці, просив її переїхати. Зібрав гроші, зняв житло. Та на виборах вона пройшла депутатом у райраду. Вирішила не їхати. Маємо доньок 22-річну Христю та 19-річну Марту. Все життя працював, щоб їх забезпечити. Востаннє був у лютому на весіллі старшої. Жінка вперше заговорила, щоб уже вертався. Я там просидів два тижні, скучив за синами. Тут — сумую за доньками.
Пішов перед постом сповідатися. Священик заборонив ходити у церкву. Сказав, щоб спершу прийняв рішення, з ким із жінок залишуся. А я їх обох люблю. Українська дружина не стерпить португальської. Португальська теж ревнує, але купує донькам і жінці подарунки на всі свята.
У двох товаришів з України є кoханки в Португалії. Дехто просто платить за поcлуги іншій.
За матеріалами – Gazeta.ua.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
