Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом.
Аня собі вирішила, що я, як старша від неї, повинна стати мамою не тільки її дітям, а й їй. І все тому, що я працюю через день, а вона щоденно без вихідних, але по п’ять годин.
Виходячи з усього, вона вирішила, що мені можна і не допомагати з домашніми справами. Повертаючись із роботи, вона одразу лягає і відпочиває, а от я повинна прийти всіх нагодувати ще й лад навести у квартирі.
У нас із чоловіком дві дочки, одній 7 років, іншій 4 роки. Аня має теж двох діток, але вони старші. Анині дівчатка дуже хороші помічниці.
Якщо сказати і попросити, то і посуд вимиють і пропилососять. Але ж усе одно діти і їм треба підказувати.
Мої хоч і малі, а все одно чимось намагаються допомогти. То тарілку вимити, то з віником по кухні пробіжаться. Все ж поміч, хоч якась. А от від Ані ніякої допомоги. Вогна накухні працює і прийшовши додому прямо падає на ліжко. Засинає вона не долетівши до подушки і може спати аж до самого вечора.
У неї як не спина, то руки, або ноги. Якщо все те здорове, то починає голова тривожити і знову ж потрібно лягти. фактично у свій вихідний я мию. шию прибираю, наглядаю за дітьми і купую продукти. Добре, хоч гроші вона на на них дає і за те “дякую”.
Мені пощастило, і я знайшла потрібну для себе роботу. Графік роботи 1 через 1 по 12 години. Я задоволена своєю роботою — знаходиться неподалік будинку, прийнятна заробітна плата, колеги хороші.
Я вже настільки виморилась від такого життя, що просто не хочу йти додому. Аню влаштовує все, вона не розуміє, чому я невдоволена, адже в домі чисто діти доглянуті і не голодні. За її словами я “докопуюсь”.
Вирішила було переїхати, але зрозуміла, що не зможу працювати, адже меншій донці ще лиш 4. тут хоч Анині діти наглядають за нею коли я на роботі, а коли житиму сама?
От і виходить якесь замкнене коло і жити в ньому я не можу і вискочити не виходить.
Як бути тепер я просто не розумію. Може підкажете, як нагади Ані, що я не її мама і вона повинна стати більш відповідальною і дорослою.
