Зі своїм першим чоловіком я розлучилась більше ніж п’ятнадцять років тому. Увесь цей час він не згадував ні про мене, ні про те, що у нього росте донечка. Я змирилась із тим, що для нього і його родини ми не існуємо, аж тут телефонує мені колишня свекруха із пропозицією цікавою. якби ж то я знала, чим усе скінчиться, навряд би й трубку узяла.
Не хочу навіть і згадувати ті п’ять довгих років мого шлюбу. На своє виправдання скажу, що дуже кохала, а ще молода була і вірила, що він виправиться, зрозуміє. яка поруч нього вірна і хороша дружина. Навчилась не помічати його стрибків у гречку і вміла віртуозно маскувати тоналкою те, що не повинні були бачити інші. Досі вдячна йому, що пішов до іншої. Не знаю, скільки б років ще мені потрібно було б для прозріння.
Минуло п’ятнадцять років відтоді. Донька моя виросла вийшла заміж за прекрасну людину, маю я і онучечку малесеньку. Увесь цей час ні колишній чоловік ні його рідня про наше існування не згадували.
І ось два роки тому задзвонив телефон і свекруха сказала в трубку, що сильно скучила за онукою і дуже хоче з нею відновити спілкування. Я гадки не маю, звідки у неї мій номер мобільного, ну добре — знайшла, значить може і реально хоче дуже сильно з онукою спілкуватися. Перешкоджати я не стала, дала номер телефону своєї доньки та все на цьому.
Ось бабуся й почала дзвонити внучці, вітати на свята постійно, налагодила з нею спілкування. Дочка змирилася, що в неї з’явилася бабуся і приймала це як належне.
І тут рік тому свекруха запропонувала донці оселитись у квартирі її матері. Мовляв, та порожня стоїть, а вона хоче для онуки зробити щось хороше, адже їй соромно за роки що вона росла без бабусі і її любові.
Ми порадились і вирішили погодитись, адже донка квартиру орендувала у нашому місті, а тут такий шанс у столицю перебратись. Нам ця пропозиція підійшла, ми перевезли речі до квартири. Коли зайшли то мало не впали, адже там було все у запущеному стані. Довелось зробили там ремонт капітальний від стелі і до підлоги, все замінити, вікна викинули, балконний блок установили. А як інакше, не самі ж там жити мали, а з малям. Звісно, кошти пішли значні, навіть кредитів кілька узяли. Почали купувати меблі нові і техніку.
А два дні тому дзвінок від доньки моєї. Вони із зятем на гостині були у друзів, повернулись, а їхні речі і навіть шафи із ліжками під під’їздом складено а у квартирі якийсь чоловік хазяйнує. Набирали вони свекруху мою, а та заявила, що їй те житло потрібне, адже синочок її туди перебрався із жінкою, бо жити їм ніде.
Я вам свій стан пояснити не можу. Ну як? виставити онуку із правнучкою на руках за двері. А батько ще й рнечі повиносив спокійнісінько?
Заради чого вона тоді шукала нас, чому так прагла стосунки налагодити і такою доброю була?
Поясніть мені, бо я нічого зрозуміти не можу.
02,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
