fbpx

Зміна погоди для мене завжди ще те випробування. Вчора так узагалі на дощ ледь з ліжка підвелась а вранці треба було обов’язково доїхати до роботи, відкрити магазин, тому що більше ні в кого ключів не було. Я дуже сподівалася, що мені полегшає, але помилилася. Грошей на таксі немає, тому довелося їхати на громадському транспорті ось тут і почалось

Зміна погоди для мене завжди ще те випробування. Вчора так узагалі на дощ ледь з ліжка підвелась а вранці треба було обов’язково доїхати до роботи, відкрити магазин, тому що більше ні в кого ключів не було. Я дуже сподівалася, що мені полегшає, але помилилася.

Грошей на таксі немає, тому довелося їхати на громадському транспорті. Туди доїхала ще так-сяк. Народу майже не було, автобус був новий, але все одно ледь вийшла. На роботі мене відпустили, я поїхала назад. Час ранковий, але вже не такий ранній.

Я на ногах ледве стою, світ перед очима йде обертом. Сіла в перший-ліпший відповідний автобус. А він, як на те, виявився пільговим.

Зупинка, на якій я увійшла, була друга після кінцевої, тому я без проблем знайшла вільне місце. Сіла спеціально ближче до виходу, щоб якщо геть не добре буде встигнути вибігти. А автобус ж ще хитає і кидає з боку в бік. Раніше і не помічала цього а втой день ну прямо корабель під час шторму. Було кілька разів бажання вийти продихатися, але я розуміла, що потім буде ще гірше, так що треба перетерпіти. Сяк-так терпіла.

На одній із зупинок десь в середині маршруту, в автобус увійшла огрядна тітонька трішки старша від мене. Стала біля мене, але я не відразу звернула увагу, що вона на мене пильно дивиться. Вона зупинку проїхала мовчки, потім торкнула мене за плече і запитала, чи не хочу я поступитися їй місцем.

Я тоді вже з останніх сил трималась. Сяк-так пробурмотіла, що не можу, що мені не надто добре. Жінка явно такої відповіді не очікувала. Вона ще раз мені те ж запитання поставила, але вже голосніше, я ж уже і говорити нічого не стала. Сидіти я ще так-сяк могла, а ось стояти в рухомому автобусі навряд чи.

І тут почалось обговорення мого виховання і узагалі поведінки сучасної молоді. Не вставив свої п’ять копійок тільки ледачий. Я сиджу очі не відкриваю, стійко тримаюсь до своєї зупинки а навколо мене щось неймовірне. Пані яка стояла поруч мене прямо мітинг влаштувала.

До будинку я ледве добралася. Відлежувалася весь день. І так же мені прикро було. Чому ніхто навіть не запитав, чому я встати не можу, зате кожен вважав за потрібне висловити своє невдоволення.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page