Зміна погоди для мене завжди ще те випробування. Вчора так узагалі на дощ ледь з ліжка підвелась а вранці треба було обов’язково доїхати до роботи, відкрити магазин, тому що більше ні в кого ключів не було. Я дуже сподівалася, що мені полегшає, але помилилася.
Грошей на таксі немає, тому довелося їхати на громадському транспорті. Туди доїхала ще так-сяк. Народу майже не було, автобус був новий, але все одно ледь вийшла. На роботі мене відпустили, я поїхала назад. Час ранковий, але вже не такий ранній.
Я на ногах ледве стою, світ перед очима йде обертом. Сіла в перший-ліпший відповідний автобус. А він, як на те, виявився пільговим.
Зупинка, на якій я увійшла, була друга після кінцевої, тому я без проблем знайшла вільне місце. Сіла спеціально ближче до виходу, щоб якщо геть не добре буде встигнути вибігти. А автобус ж ще хитає і кидає з боку в бік. Раніше і не помічала цього а втой день ну прямо корабель під час шторму. Було кілька разів бажання вийти продихатися, але я розуміла, що потім буде ще гірше, так що треба перетерпіти. Сяк-так терпіла.
На одній із зупинок десь в середині маршруту, в автобус увійшла огрядна тітонька трішки старша від мене. Стала біля мене, але я не відразу звернула увагу, що вона на мене пильно дивиться. Вона зупинку проїхала мовчки, потім торкнула мене за плече і запитала, чи не хочу я поступитися їй місцем.
Я тоді вже з останніх сил трималась. Сяк-так пробурмотіла, що не можу, що мені не надто добре. Жінка явно такої відповіді не очікувала. Вона ще раз мені те ж запитання поставила, але вже голосніше, я ж уже і говорити нічого не стала. Сидіти я ще так-сяк могла, а ось стояти в рухомому автобусі навряд чи.
І тут почалось обговорення мого виховання і узагалі поведінки сучасної молоді. Не вставив свої п’ять копійок тільки ледачий. Я сиджу очі не відкриваю, стійко тримаюсь до своєї зупинки а навколо мене щось неймовірне. Пані яка стояла поруч мене прямо мітинг влаштувала.
До будинку я ледве добралася. Відлежувалася весь день. І так же мені прикро було. Чому ніхто навіть не запитав, чому я встати не можу, зате кожен вважав за потрібне висловити своє невдоволення.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Для тих, хто буде хіхікати над цією історією, я хочу наголосити, що мені вже сорок два роки! І всяке на думку спадає, і на всякі думаєш іти компроміси аби в твоєму житті таки відбулося сімейне!
- Вона пройшла гордо піднявши голову повз. Її погляд ковзнув крізь мене, ніби й не знала мене – чужа людина. Мені і досі соромно за свою поведінку, але я спинилась і покликала її. Ну як же ж так?
- Ще на поминках я помітила цікаву поведінку мами і сестри. Дивно, але, вони ніби як сторонились мене, намагались не розмовляти і не підходити до мене. А після всього і геть незрозуміло що почалось
- Моя матір завжди чинила зі мною нечесно, а тепер тим більше, бо, бачте, я маю відмовитися від свого життя та її доглядати
- Спочатку, моя мама просто натякала а я робила вигляд, що нічого не розумію. Ну а нещодавно вона прямо сказала, що вони із татом вирішили, що старіти будуть біля мене і вже готові переїхати. Запитала у мене, коли я зможу придбати їм квитки і забрати до себе. Але я на таке не готова іти і впевнена, що ви мене зрозумієте