Звичайно, що я погодилася відпочити на Буковелі, як і радила подруга:
– Катю, скільки того життя, що й згадати нема чого. Які ти фото маєш, щоб і красиво навколо, і ти так само гарно одягнена і в гарному приміщенні? Що ти зі своїм бачила, крім сауни серед тижня по знижці?
Віта мала рацію. Мій чоловік любив відпочивати або на природі, або в сауні попаритися, або на річку поїхати. Ще поки ми були молоді та без дітей, то цілком собі можна так їздити. Але далі, то вже треба думати про комфорт, а до нього ніяк не доходить.
А тут Віта приїхала знову жити в наше містечко. Ми випадково зустрілися і відновили наші дружні стосунки. Вона виглядала так, як в молодості, бо казала, що про неї піклується чоловік. Та й взагалі Віта на багато що мені відкрила очі. На те, що чоловіка жінка має надихати, а не робити все за нього, як то я звикла.
Звичайно, що чоловік не злізе з дивану, коли у нього все добре: є що їсти, дружина все на таці принесла, діти одягнені та не завдають клопоту. Але він не думає про те, що це все робиться не його руками, а твоїми.
– Але він мені каже, що я менше заробляю.
– От, бачиш. Ти менше заробляєш, але ти все організовуєш.
І я була вражена, бо так виходило, що Віта бачить весь наш побут, як я кручуся аби на наші зарплати в квартирі був затишок і всі були одягнені та ситі.
І я дуже хотіла все більше і більше з Вітою спілкуватися, набратися досвіду, підгледіти якийсь секрет, але вона сама все показувала та розказувала:
– Катю, я не маю секретів, все дуже просто, коли чоловік тебе любить.
Звичайно, що Володя почав бурчати, але я те все перекреслювала одним словом:
– Я не маю тобі догоджати.
Наші стосунки чомусь стали прохолодні, але я бачила в собі позитивні зміни, бо я записалася на фітнес і витратила на себе кошти, а не на чоловіка.
І ось в мене нова зачіска, гарний манікюр і макіяж, я вся розквітаю і тут Віта з пропозицією поїхати на Буковель. Звичайно, що мені захотілося всю цю красу увіковічити на фото і я сказала чоловікові, що ми їдемо на відпочинок.
– Якщо ти хочеш зберегти наші стосунки, то погодишся і слова проти не скажеш. я хочу в сорок два роки вперше відпочити, як достойна людина.
Він погодився і Віта все організувала. Ми мали власний будиночок, гори і чан, смачна їжа і безліч гарних фото. Я вже ними милувалася і уявляла, як буду на схилі літ згадувати цю чудову відпустку.
Але ж я не врахувала Володю.
Спочатку йому все сподобалося, але чомусь він не міг знайти спільну мову з чоловіком Віти. Я навіть уваги не звертала, вони ж не маленькі, хіба мало тем для розмов, а як нема, то хай мовчить.
І ось вже ми назад зібралися, треба розрахуватися. Володя взяв рахунок і мало там не зомлів. Я такої реакції й сподівалася, так стало незручно перед Вітою.
– Не грай комедії, – кажу йому, – плати.
Ну, він заплатив, я все якось згладила і ми по машинах всілися та їдемо, як він мені починає:
– Ти чим думала, коли мені такий відпочинок нав’язала? Ти думаєш, що я стільки заробляю, як її чоловік-стоматолог?
– То ти подумай, чому ти стільки не заробляєш, – спокійно кажу йому я, – я жінка і не маю думати про те, як все облаштувати на твою зарплату. Жінка має чоловіка надихати на звершення і ти маєш це прийняти.
Не говорить зі мною, уявляєте? Що я такого сказала? Я ж все організувала для того аби була пам’ятка на довгі роки, а він отак оцінив мої зусилля. Цілу дорогу рахував скільки можна було б на природу разів з’їздити.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
