– Ми погано розійшлися, вона й досі мені пише, ти подивися, – і він показував переписку.
Я за тактом не хотіла читати, адже чоловік мені довірився, проте. Повідомлень було багато і вони були зовсім свіжі, деякі були написані капслоком, зі знаками оклику, зрозуміло, що то були претензії.
– От бачиш, а тепер вона вирішила взятися за тебе. Вибач, що тобі це все довелося почути.
Я обійняла Стаса і повірила йому. Але треба було дослухатися таки до його колишньої дружини.
Проте, те, що чоловік квапив мене з весіллям доводило мені одне – він кохає і не хоче мене втрачати.
Ми зі Стасом зустрічалися рік, але він через кілька місяців вже знав всіх моїх рідних і залюбки з ними спілкувався та допомагав. Моя бабуся була від нього у захваті, адже він годинами її вислуховував і вона одразу мені сказала, що тільки нам залишить свою велику чотирикімнатну квартиру в центрі міста.
– Тоді я негайно одружуюся на вашій Христині, – сміявся він і сміялася я.
Далі ми одружилися і я почувалася дуже щасливою, адже в тридцять п’ять не так легко знайти своє кохання.
– Я й забула за ту жінку, а її словам я й тоді не вірила, просто насолоджувалася щастям.
Стас був уважним, люблячим і я вже мріяла про дітей.
Йшов час, бабусі не стало і ми думали над тим, що ж робити з квартирою: ремонт чи продати, бо в чоловіка раптом виявилися фінансові труднощі в бізнесі. Звичайно, що я вирішила продати, адже Стаса треба підтримати та й це для нашої сім’ї, щоб було на що годувати майбутніх дітей.
Але криза не проходила і нам довелося ще взяти позику під заставу квартири, яка була моя. Чоловік ходив дуже сумним і я не знала, як його ще розрадити.
Прийшлося ще позичити у мами та брата, у подруг та колег, але нічого не допомагало.
– Конкуренти затиснули, – говорив скрушно чоловік, – як ми тепер будемо жити?
– Ми все подолаємо, ми ж разом. Може, поїдемо разом на заробітки?
– Я не можу, я маю тримати тут руку на пульсі.
– Тоді поїду я, – впевнено сказала я.
– Як же я тебе кохаю, – обійняв мене Стас.
Я думала, що за рік зароблю велику суму і повернуся додому. Проте, мови я не знала, платили мало, інколи й не платили, оренда житла і їжа. Я ледве відкладала сімсот євро, економлячи на усьому.
Я була розгублена, адже так підвела чоловіка, який так просив мене висилати ще більше грошей.
І отак я понуро йшла, заглибившись у свої думки, як почула голос:
– Які люди. Так і знала, що він тебе випхає на заробітки.
Я стерпла. Колишня дружина Стаса усміхається мені на всі свої тридцять два і навіть краще виглядає, ніж я її бачила.
– Ви знову за своє? Можете порадіти, у нас справді фінансові труднощі і тому я тут.
– А я й не сумніваюся, що все подано саме так. Я ж тебе попереджала. Ого, ти й досі йому віриш? Добре, може Бог знову хоче тобі допомогти. Так і бути. Ходи в кафе і нагодую тебе. Бо від вітру хилишся.
І вона знову почала переказувати свою історію, яку я вже чула три роки тому, але яка так і не дійшла до мого мозку.
– Мені було сорок. Вже й надію втратила знайти гідного чоловіка, а тут Стас, закоханий, уважний, люблячий. Я була готова на все заради такого кохання і що важили якісь папірчики? Поділила з чоловіком майно, з доволі багатим чоловіком і все Стасу на тарілочці піднесла. А через рік, коли грошей не стало, він і зник. Мені довелося довго забирати полуду з очей, дуже довго. Аж тут бачу, що він вже з тобою. Я вирішила тебе попередити, але ти не чула. Повір, я тебе не виную, так видно мало бути.
– Але ми одружені! Це все спільне.
– Я теж вважала себе його дружиною, але спільними були лише його витрати. Послухай. Відкладай на толкового адвоката. Може, ще повернеш свої гроші.
Я її не послухала і ще довгий час пересилала Стасу гроші, щоб він віддавав тим, у кого я позичала. Коли ж родичі і знайомі почали мені писати про гроші, то я зрозуміла, що вони їх так і не отримали. Від того, що я так помилилася, що я так намарне довірилася, я впала в ступор.
Добре, що поруч була мама і брат, вони мене прихистили і підтримали. На щастя, суд присудив і Стасу віддавати позики. Він мені телефонує і пише, каже, що я все зруйнувала і маю все виправити та повернутися до нього. Каже, щоб ми разом поїхали на заробітки і я надумала собі багато чого, підмочила його репутацію, але він згідний мені пробачити це все, бо любить мене. Як ви гадаєте – варто ще раз йому довіритися?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
