Якщо ви не встигли обміняти монети номіналом 1, 2 та 5 копійок, то ви маєте ще таку можливість.
Нацбанк дозволив громадянам обміняти їх до 30 вересня 2023 року включно без обмежень та безкоштовно на монети та банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, у сумах, кратних 10 копійкам.
«Таке рішення Національного банку пов’язане з продовженням дії воєнного стану в Україні», – пояснили в НБУ.
Ви можете це зробити в підрозділах Національного банку та в низці відділень уповноважених банків – АТ “Ощадбанк”, АТ КБ “ПриватБанк”, АТ “Райффайзен Банк”, АТ “ПУМБ”.
«Нагадуємо, що з 1 жовтня 2019 року в Україні монети 1, 2 та 5 копійок не використовуються для готівкових розрахунків. Це пов’язано з планом НБУ щодо оптимізації номінального ряду банкнот і монет для забезпечення зручніших і простіших розрахунків», – додали в Нацбанку.
Таке рішення дозволило зекономити державі мільйони гривень на їх виготовлення та на інкасацію платіжних коштів.
«Вартість виготовлення монет номіналом 1, 2 та 5 копійок значно перевищує їхню номінальну вартість. Держава зможе економити понад 90 млн гривень на рік завдяки зменшенню витрат Національного банку на їх виготовлення та обробку”, – повідомляли в відомстві.
В НБУ наголосили, що після закінчення терміну обміну монет номіналами 1, 2 та 5 копійок їх можна буде лише колекціонувати.
Фото: today.ua.
07/21/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся