fbpx
Дозвілля
7 висновків людини, яка півроку не купувала нічого зайвого

Більше півроку тому я пережив найважчу втрату у своєму житті, не стало мого батька.

Крім гіркоти втрати додалися проблеми бюрократичні. Зібрати тонну довідок з усіх інстанцій, написати заяву на спадщину та інше. Після постійного споглядання тіток в віконцях, я вирішив розібрати татові речі і підготувати квартиру до продажу.

Кожна річ несла в собі спогад про батька. Його смішні старомодні штани і незграбні батники з 80х. Але були речі і пристойні, навіть нові. Більшу частину з усього нажитого татом я продав або подарував, дещо викинув, а що було для мене цінним залишив собі.

Розбір купи ящиків з різним мотлохом навели мене на думку “Навіщо нам стільки всього?”

Кожен день в світі виробляються, утилізуються, знову виробляються, мільйони тонн різного начиння, яке продають нам в супермаркетах, на ринках, і в інтернет-магазинах. Але чи насправді так потрібні ці речі? Часто ми купуємо щось, для того щоб скористатися один раз або зовсім забути заховавши це на полиці кухні або комори. Але це ресурси нашої планети! Що ми залишимо нашим дітям, онукам?

Я вирішив розібратися у всьому цьому і провести над собою експеримент. Відмовився від покупок нових речей на цілих 6 місяців!

Як і будь-який споживач зі стабільною зарплатою, часто я зовсім не замислювався що і чому я купую. Побачив гарну річ на полиці з яскравим цінником і привабливою ціною – “а чому б не купити?” Пів року я викорінював ці рефлекси з метою дізнатися дві речі: чи вийде у мене і що я від цього отримаю?

І у мене вийшло! Я купував тільки продукти і найнеобхідніше – зубну пасту, мило тощо. Решта того що було необхідно на раз я брав в оренду або купував б/у а потім знову продавав.

Думаю, такий досвід стане в нагоді всім нам під час жорстких маркетингових кампаній і реклами.

Хочу поділитися Вами сімома висновками, зробленими мною в процесі експерименту:

Висновок перший.

На планеті занадто багато речей. Зайдіть в будь-який торговий центр. На одну людину більше тисячі предметів, прикрас, техніки і різних інших товарів. А інтернет? Тонни пластику й паперу чекають своїх щасливих власників!

Саме гірке це те, що через кілька років гори сміття, старих меблів, металобрухту будуть займати місце на звалищах нашої рідної Землі.

Думаю, ми зробили досить речей для повноцінного життя.

Висновок другий.

Нас зробили залежними від покупок. Це хвороба.

Реклама, акції, мільйони “пропозицій від яких не можна відмовитися” на кожному розі!

Нас просто гіпнотизують! Довели до того що просто сам акт купівлі став цікавішим ніж користування товаром!

Висновок третій.

Нам навіяли, що старі речі це негігієнічно. А дехто запевняє в “брудній енергії”.

Це смішно. Якщо людина віддає непотрібну річ, то чому інша не може нею скористатися?

Висновок четвертий.

Великі торгові центри це не “зручно, все в одному місці”, а “купи те, що не збирався і чим користуватися не будеш”

За ці півроку я зрозумів що все необхідне можна купити в магазинах біля будинку або найближчих мікроринках. І це навіть приємніше! Тебе впізнають, знають твої переваги, роблять знижки.

Висновок п’ятий.

Цей експеримент справив суперпозитивний вплив на моє фінансове становище!

Мені більше не потрібні кредитки. Я не купую в розстрочку телефон тільки тому що ця модель на рік сучасніша моєї!

Мені стало легко! Тепер я не думаю, чи вистачить мені грошей до зарплати. Я планую куди в ці вихідні поїхати щоб насолодитися красою нашої Батьківщини.

Висновок шостий.

Набагато краще купити річ у певної людини ніж у корпорації.

Ви приносите користь не тільки своєму гаманцю, а й тому хто Вам цю річ продає! Ну купив чоловік зайве, або подарували те що йому не потрібно. Звичайно він хоче повернути частину своїх грошей і купити те що йому необхідно.

Ви допомагаєте і собі і людям!

Висновок сьомий.

Мені подобається бути вільним від усіх цих покупок!

Так, є те що необхідно купувати новим і саме в фірмових магазинах. Мені доводиться змушувати себе це робити!

Але зараз я можу дозволити собі набагато більше ніж коли був середньостатистичним споживачем. Заробляю більше ніж витрачаю, можу відкласти на поїздку в далекі краї, навіть почав збирати на будівництво власного будинку.

Мені шкода, що я це зрозумів, тільки втративши рідну людину. Сподіваюся, мій досвід допоможе Вам швидше усвідомити, що не все, що ми купуємо нам необхідно, і, можливо, ми зустрінемося десь в красивому місці на цій планеті!