Та якби якась мудра невістка, то би не йшла з сином кіно дивитися, а мені б чаю приготувала та тортик нарізала мій улюблений.
У нас квартира трикімнатна, у сина машина і робота і все за мої гроші, за мої труди в далекій Італії. Я все робила для сина, ніколи себе не шкодувала, бо знала, що своїй дитині маю дати все.
Але ж він у мене такий вже наївний, ніц життя не знає. Таких мені невісток до хати приводив, що я за серце хапалася. Жодна не хотіла мого сина, а лиш його статки. Що я не приїду з Італії, то витягую з хати.
– То так ти будеш господарювати?,- кажу, – Пилюки на два пальці, від смаження аж на стелі плями, підлога до ніг липне, а вона хоче бути дружиною. Йди і не вертайся.
І так сталося, що вже мій син і сорок має, але женитися не жениться.
Я вже тоді роботу лишаю і їду його життя влаштовувати. То справа легка, бо як тільки я на поріг, то у мене всі сусідки, які мають незаміжніх доньок, тут-як-тут, на порозі.
– Миколаївна, а чого ж не зізнаєшся, що приїхала, – та тортики несуть та доньок своїх хвалять.
Та вчителька і дітей добре виховає, та в поліклініці працює і всіх знає, та в магазині торгує, продуктів бери-не хочу.
І я запрошую дівчат до нас, чаюємо, та й син собі придивляється та вибирає. Але бачу, що щось очі у нього бігають. Щось не те.
– Сину, а що не так?
– Та все так, мамо.
– Та я бачу, що ти десь далеко, а не з нами на розмові.
– Просто я вже маю жінку на приміті.
– З села і з дітьми?, – взялася я в боки.
– Звідки ти знаєш?
– А ти інакших не приводиш!
– Мамо!
– Сину! Сиди мені тихо, у мене розпал вигод від твого сватання: продукти на знижках, медогляд без черг, безкоштовні ліки, безкоштовні юридичні консультації, косметика на знижках… Та що тобі перераховувати? Всі ці жінки знають одне – до мами треба підхід шукати, а ти дивися, що мені хочеш наробити – настрій зіпсувати?
Син очі потупив і вибрати нікого не може, а я й трохи рада, хай буде інтрига і мені вигідно.
А далі грім серед ясного неба – стоїть на порозі з тією… По боках діти, очима кліпає, а Саша такий вже щасливий, що я його таким бачила, коли машину йому купила.
Що вже було робити? Діти є, значить і далі будуть, головне, що мій син щасливий. А я не дуже, бо всі вигоди відпали, хоч як я не клянуся, що то син сам собі наречену вибрав і я тут ні до чого. І чому вони мені не вірять?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
