Одній ростити дитину непросто, я це відчула повною мірою, але анітрохи не шкодую, що розлучилася. Щоправда, я не чекала. що моя мама, на яку я дуже сподівалася, відмовилася мені допомогти з сином, більше того, вона мене постійно просила повернутися до Матвія.
Мама вважає, що будь-яка поведінка чоловіка – не привід для розлучення, і тим більше те, що чоловік не любить спілкуватися з дитиною. Я з досі не хочу згадувати своє дитинство. У мене сльози на очі при згадці про тата, але мама жила з ним, бо так вона була в парі була не одна і мала чоловіка.
Якось влітку батько з товаришами вирішив поїхати на пляж щось відзначити, а ввечері мама була вже на впізнанні. Якщо чесно, то я видихнула. Але мама була в глибокій жалобі і вечорами голосила, що «не вберегла». Говорити їй щось було марно, більш-менш вона почала поводитися адекватно через рік, коли я вже навчалася в інституті.
Там я й познайомилась із Матвієм. Він навчався на паралельному потоці, дуже красиво залицявся до мене, і незабаром ми винаймали кімнату разом з Матвієм. Мамі я тоді нічого не розповідала. Майбутній зять їй дуже сподобався. Я підказала Матвієві, як завоювати любов тещі, і він прийшов просити моєї руки в костюмі, з квітами, ігристим і величезним тортом.
Мама розплакалася, відразу згадала, що батько так само приходив до її батьків. Ми посиділи, поговорили про майбутнє весілля, все було дуже інтелігентно і благородно.
Ми розписалися, незабаром чекали на первістка. Якщо, поки я чекала на дитину, поведінку Матвія ще можна було хоч якось пояснити, я не могла повністю виконувати всю домашню роботу, то після того, як з’явився наш синок, мені стало взагалі не просто.
На той час ми вже переїхали із орендованої квартири в невелику однокімнатну його бабусі, яка переписала своє житло на Матвія. Звичайно, в одній кімнаті з маленькою дитиною було тісно, Андрійко часто плакав, у нього навіть не було нічної перерви. Я не висипалася, а чоловік постійно був невдоволений таким життям. Те, що я ледь рухалась, не помічав. Потім Матвій став приходити з роботи дедалі пізніше, а через якийсь час у нього з’явилися «термінові роботи», коли треба було або затримуватися на ніч, або мчати ввечері через «невідкладні справи».
«Термінову роботу» звали Катериною. Зрозуміти що у чоловіка є друга жінка мені було не складно, під час нашої відвертої розмови він сказав, що не може жити в домі який обертається навколо дитини однієї. Він хоче відпочити, хоче турботи і затишку, а вдома він цього не отримує. Матвій тоді грюкнувши дверима, пішов до Катерини.
Я засмутилась, а потім, згадавши своє дитинство, вирішила розлучитися. Через тиждень, зібравши не поспішаючи речі, переїхала до мами, і тут на мене чекали нові негаразди.
Мама без кінця твердила, що я повинна повернутися до чоловіка, що все втрясеться. Вона мені ставила в приклад себе, а я при її словах лиш іронічно посміхалась. Жити так я наміру не мала. Ніколи.
Так, я вижила тільки завдяки подрузі дитинства. Вона на той час теж була у декреті і погодилась глядіти мого сина поки я працювала. Я знайшла кімнату у гуртожитку де живу з сином і досі. Нам не просто, але це краще ніж те, що я мала коли була малою. Краще ніж життя поруч з мамою
Матвій уже втретє розлучений. Кожна дружина йому не така. З сином він бачитись не бажає в принципі. А мама? Мама зі мною не спілкується і вважає, що я колись зробила величезну помилку. Говорить, що наш тато теж ніколи не був святим, але ж вона з ним жила.
А я не хочу подібного життя ні собі, ні своїй дитині. Не просто – так. А чи зробила б я інакше – ні! Це мій вибір і тут я вважаю що все зробила вірно.
Передрук тільки з гіперпосиланням на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
