Якось свекруха зателефонувала і попросилась на два тижні приїхати до нас на гостину. Я не могла їй відмовити, хоч і не зраділа такій новині.
Я влаштувала свекрусі цілу культурну програму з прогулянками містом та святковою вечерею. Але вона від культурної програми була далекою. Її більше ціни цікавили. Цінники вона вивчала і щось постійно порівнювала і записувала.
Хочу сказати, що жінка вона відповідальна — навіть за морозиво хотіла гроші повернути. Щоправда, вартість пломбіру таки прокоментувала хапаючись за голову.
Їй не дуже цікаво було гуляти столичними вулицями і оглядати міські пам’ятники. Набагато більше свекрусі подобалося розповідати нам, що тут продають не натуральне і втри дорога. Коли ми запропонували перекусити в ресторані і випити прохолодні напої, вона відмовився навідріз. Ми її заспокоїли, сказали що сплатимо рахунок, лише тоді вона взялася за свою порцію. Але при цьому ще довго розповідала, що у тому закладі 100 грам шашлику коштує як кілограм сирого м’яса.
Але й удома вона знайшла чого поахкати — побачила продукти, які були в нашому холодильнику.
— А у вас бачу, хороший апетит!
– Що тебе бентежить, мамо? – запитав чоловік.
— А скільки грошей ви витрачаєте на продукти на місяць? Бачу з економією у вас не складається зовсім. По ресторанам ходите, їсте, як королі на свято. А економніше жити не пробували. Нащо котлети, якщо он там уже є ковбаса в холодильнику. А сир? У вас три різних види нарізано. Для кого? Навіщо таке марнотратство.
Свекруха поїхала і вже за тиждень дзвонила до чоловіка з проханням, аби він їй ремонт у кухні оплатив. Потім ще щось потрібно було і ще. Список прохань розширявся з кожним новим дзвінком. І щоразу вона розмову закінчувала словами:
— Ну не сходите раз у ресторан, що ж, пережевете.
Мені не шкода якщо чесно, але ми не щодня по ресторанам обідаємо. Ми маму туди привели один раз, аби вона відчула що то таке. А от оці дзвінки мене починають з себе виводити вже. Ми не бідуємо, але в роскошах не живемо зовсім. Ми хотіли гарно зустріти людину, старались, а вийшло, що нашу підготовку до зустрічі сприйняли, як повсякденне життя.
І що? Треба було прибіднятись?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
