fbpx
Історії з життя
– А як ти собі це уявляєш, а? Тобто, на мене у тебе часу, мамочко моя ріднесенька, – з сарказмом промовила донька, – ніколи не має. А от на шлюб у 53, час знайшовся! Знаючи, як мені зараз непросто, ти спокійнісінько ідеш під вінець? А я. А мої діти, ті що твої онуки?

Моя мама геть мене дивує: виходить заміж! І це в 53 роки. Ніколи не думала, що це може статися в моїй родині. У нас завжди була, на мій погляд, ідеальна сім’я. У відпустку всі разом на море, у вихідні разом на дачу. І мені це подобалося. У мене було щасливе дитинство.

У 22 роки я вийшла заміж. Ще через чотири роки у мене з’явилась перша дитина. І я весь цей час я рівнялась на своїх батьків. Хоч і бачились ми рідко, я була абсолютно впевнена, що у них, як і раніше повна ідилія і взаєморозуміння. Тому для мене було несподіванкою, коли я дізналася, що мої батьки розлучаються. Як грім, серед ясного неба. І головне, що я до сих пір не знаю, яка причина була всього цього.

Я дуже любила батька, ну і маму звичайно. Тому їх розлучення я пережила не просто, незважаючи на свій зрілий вік. Згодом я, звичайно, звикла до цієї думки. Але тут нещодавно, моя мама приголомшила мене новиною, що виходить заміж. Вона мені розповіла про те, що у неї є чоловік, і вони збираються узаконити свої стосунки. Раніше я ніколи не чула від своєї мами про будь-яких чоловіків, а тут весілля.

У нас з чоловіком зараз скрутно з фінансами. І я маму кілька разів просила посидіти з її ж онуками, щоб я могла вийти на роботу. На даному етапі свого життя я була в декретній відпустці. Але у неї постійно якісь відмовки були: то їй за городом дивитися потрібно, то погане самопочуття. Виходить, я не знаю свою матір. Мені навіть соромно трохи за її легковажність.

Ну, яке весілля в такому віці? Може, звичайно, і не правильно, але я це сприймаю як зраду. Він як і раніше живе один, і багато приділяє нам уваги. Ми часто з ним бачимося, в той час, коли у мами ніколи на нас немає часу. І одружитися він не збирається. А раптом мій чоловік тепер буде думати, що я з ним можу також вчинити?

У глибині душі я дуже сподівалася, що тато з мамою рано чи пізно помиряться і все буде як раніше. Я навіть намагалася частіше влаштовувати домашні посиденьки, куди постійно запрошувала їх обох. Тепер не знаю як себе поводити. Прийняти маминого «нареченого» і образити тата, або відмовитися від спілкування з мамою?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page