У мене ніколи не було справжньої родини. Мені ще не було 16, як не стало моєї мами. З батьком вони розлучилися ще коли я була маленька, а тому далі я я жила з бабусею з дідусем. Поки мама ще жива була, її майже ніколи я не бачила — весь час пропадала на роботі, намагаючись заробити на нас гроші, вивчити мене. А потім її дуже швидко не стало. Минули роки, а я досі неймовірно сильно за нею сумую.
Бабусі з дідусем не стало, коли мені виповнилося 18. Вони пішли у той світ разом. І ось я залишилася сама. Добре, що я змогла вступити до університету, вивчитися. Потім знайшла гарну роботу, вийшла заміж. Мріяла, щоб моя дитина мала повноцінну сім’ю, та й бабусю з дідусем.
У чоловіка є сестра молодша, вона відразу ж показала, що не бажає моєї присутності у тій родині. Мама ж чоловіка ставилась до мене ставиться як до дочки, та й я до неї, як до матері. Вона дуже схожа на мою маму і дуже приємна жінка. Мабуть, сестрі чоловіка це не сподобалося дуже, тому і почала розводити чвари, аби зіпсувати ту ідилію
Свекрха розуміла все і пояснювала донці, що любити її не перестала, а у неї просто з’явилась ще одна донька. Але сестра чоловіка не вгавала. А одного разу, так узагалі сказала, що не приходитиме до рідної матері і не спілкуватиметься, якщо свекруха і далі буде так до мене ставитись.
Мені так сумно. У мене вдруге не стало матері. Свекруха поговорила зі мною відверто. Попросила її зрозуміти. Сказала, що завше ставитиметься до мене добрі і ми далі може мо спілкуватись телефоном, але приходити на гостину я більше не можу інакше вона втратить доньку.
Чоловік просить почекати, аби сестра вгамувалась. Вони і далі всі разом збираються на свята, але без мене і наших дітей. Це теж умова сестри. А я? а я вже три роки чекаю, що сестра чоловіка заспокоється і вгамується. Я одна завжди. Мене не кличуть.
Я сирота, навіть маючи велику родину і досі сирітка. Уже починаю думати, а чи є у мене родина?
Головна картинка – pexels.
