– Я до невістки, Галини, ставилася завжди з усією душею! – розповідає п’ятидесятисемирічна Ольга Федорівна.
– З дитиною їм допомагала часто – у Галини проблеми після появи малюка були, вона в лікарні лежала, син працював і бігав до неї, а я з малюком сиділа. Впоралася! Тепер ось квартиру обіцяла їм віддати …
– Це гарно! Хороша допомога молодим …
– Ага. Галя чекала на другу дитинку, і варто зазначити, несподівано, а у мене ж двокімнатна квартира, яку в оренду здаю. Квартиранти з’їжджають через кілька тижнів, я говорю, ремонтуйте, заїжджайте і живіть, раз така ситуація, не буду квартирантів шукати! Не будете ж мотатися по орендованих квартирах з двома такими малюками … Квартира хороша, район чудовий, думаю, хай живуть, поки невістка з декрету вийде і на ноги не стане, там видно буде …
…Першому онукові Ольги Федорівни скоро виповниться два роки, а через чотири місяці у сина і його дружини має з’явитися друга дитина.
Чесно кажучи, молоді спочатку сумнівалися в тому, чи варто залишати маля, оскільки зараз навіть житла свого не мають, житло рендують Але Ольга Федорівна сказала твердо: якщо вже так вийшло, треба нарoджувати!
І квартиру запропонувала. Це стало вагомим аргументом «за».
– Взагалі Галина, звичайно, людина непроста! – зітхає Ольга Федорівна. – Зарозуміла, категорична, запальна. Час від часу щось та викине в мою сторону. Поки я допомагаю – все добре, але тільки трохи не по її – відразу я ворог.
Але я намагалася бути мудрішою. Не звертала уваги, не чула, не бачила, не помічала якихось речей, щось спускала на гальмах. І ось тепер думаю – дарма! Треба було відразу ставити на місце. Може, до такого б не дійшло.
Кілька тижнів тому у Ольги Федорівни був день народження, збиралися гості – кілька подруг, заїхали привітати і син з дружиною і з дитиною. Ольга Федорівна запекла м’ясо, купила тортик, накрила стіл, посиділи чудово.
Молоді почали збиратися додому – дитину, мовляв, треба укладати. Ольга Федорівна передала їм кабачки, кілька банок варення, огірки з дачі. Син з сумками пішов до машини, Галя залишилася одягати дитину. Одяглися, зібралися виходити, і тут невістка кинулася – немає телефону.
Тільки що був, лежав поруч на столі, коли чай пили. Може, малюк кудись засунув?
– Почекай! Я зараз тобі подзвоню! – взяла свій мобільник Ольга Федорівна.
– Ой! Та ні, не треба! Зараз Олег прийде, зателефонує! – раптом почала лепетати Галя. – Так я зараз сама пошукаю, десь він тут, навіщо дзвонити …
Але Ольга Федорівна вже набрала номер… і мало не впустила мобільник, коли раптом почула з-під диванних подушок мерзенний гавкіт маленької собачки.
– Ти уявляєш? – чуть не плаче Ольга Федорівна. – Це у неї на мій дзвінок такий звук стоїть – собачий гавкіт.
Подруги мої сидять, все це чують, всім незручно. Ну що, схопила вона свій телефон з-під подушки, взяла дитину, вийшла з квартири – а у мене сльози рікою. Ось чим я таке заслужила? Дівчата мої мене втішати намагалися. А мені тільки гірше. Думаю – син це знав теж, сто раз я дзвонила їй, коли він поруч був. Напевно чув цей гавкіт. Хіхікали разом, мабуть.
Ольга Федорівна серйозно образилась на молодих.
– На наступний день дзвонить мені синок, як ні в чому не бувало! – розповідає вона. – Матеріали для ремонту квартири якісь купив. Запитує, можна відразу заведу туди, на лоджію поставлю.
А я йому кажу – знаєш що, сину, а я передумала. Спасибі скажи своїй дружині. Вона тобі розповіла, що сталося під кінець свята? Ні? А ти її спитай.
…Син замучив тепер Ольгу Федорівну дзвінками, але замість вибачень мати чує одні докори.
– Ми, каже, сподівалися на тебе, а ти! Матеріали для ремонту купили! Господареві сказали, що з’їжджати будемо! Ти сама обіцяла, так не робиться… Ти хоч розумієш, в яке становище нас ставиш зараз?
Галя ж взагалі мовчить, як в рот води набрала.
Ольга Федорівна все розуміє, але після того, що сталося йти назустріч не хоче абсолютно.
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
