І картину з русалкою у ванній зафарбують, а дід так старався, з неї, між іншим, з бабусі малював. Аліні складно було знайти щось спільне між зморшкуватою згорбленою бабусею і юною русалкою з малиновими губами.
Аліна любила свою бабусю — та виховувала її з дев’яти років, відтоді, як її матір втекла в Індію з молодим кавалером та там і залишилася. Бабуся дуже сильно розсердилася на свою доньку, тому й заповіт написала не на неї, а на онучку Алінку.
Згасала бабуся довго. Аліна взяла відпустку за свій рахунок і приїхала до старенької. Сиділа цілими днями біля бабусиного ліжка, вислуховувала скарги, міняла пелюшки, годувала з ложечки. Аліна ледь переносила запах, що стояв у квартирі, тому їсти вона йшла в найближче кафе за рогом і зазвичай лише один раз в день.
Нарешті, здійснилася її мрія, вона схудла, от тільки якою ціною.
Зустрілася з однокласниками — рожевощокою Марійкою і височенним Петром. Хлопець працював сантехніком в місцевому ЖЕКу і пригощав Аліну котлетами зі щуки. У школі у них з Петром була любов, тому він по старій звичці цілував їй ручку і подавав пальто.
Бабуся сказала Аліні, що Петро — ідеальна партія для неї. Хлопець не п’є, що для сантехніка просто нонсенс, працьовитий, цікавиться риболовлею, знову ж таки, як дід.
— Так добре, коли вони їдуть рибалити, — замріяно казала бабуся. — Цілі вихідні одна вдома — краса!
Аліна не хотіла заміж за Петра. Вона взагалі не хотіла заміж. Аліна будувала кар’єру в міжнародній компанії, і у неї в підпорядкуванні було двісті працівників. Аліна носила брючні костюми і сумку, вартість якої краще не озвучувати бабусі. Але сперечатися зі старенькою було марно. Вже на порозі у вічність молила Аліну, вимагаючи з неї обіцянку не продавати квартиру, а залишитися жити тут. Аліна обіцяла, схрестивши пальці, але не тому, що хотіла обдурити, а тому, що любила.
Дівчина відразу виставила квартиру на продаж, однак покупець ніяк приходив. Немов бабуся з того світу усіх відвертала. А якщо хтось і з’являвся, то у оселі відразу то воду прорве, то шматок штукатурки відпаде. Ну а чого ж вони хотіли від такої квартири? Аліна стільки разів пропонувала бабусі зробити ремонт, але як же русалка? Як же шпалери в блакитну квіточку?
Скоро навіть новонабутий розмір XS почав бовтатися на ній, мов на вішачку. Телефонували з роботи і квапили Аліну. Може, кинути цю квартиру? Але Аліна боялася, що одного разу знову прорве воду, і що тоді?
Вони сиділи на кухні з Петром і Марійкою. Їли щучі котлети і пили розчинну каву. Аліна вже і забула її кислий смак.
— Давай я тобі поворожу? — запропонувала Марія. — Я принесла з собою карти «Таро».
Аліна знизала плечима — ну, давай. Марійка зраділа, змовницьки подивилася на Петра і почала розкладати. Довго дивилася на карти, а потім низьким голосом промовила:
— Бачу, що ти стоїш на роздоріжжі. Багато відчаю. Втрата — ну це зрозуміло, у тебе ж бабусі не стало. Неоплачений борг. Кредитка, чи що?
Аліна подумала, що це, напевно, зовсім інший борг, але вирішила про це не говорити.
— Два шляхи, — продовжувала однокласниця. — Один приведе тебе до великих грошей, проте одного дня ти все втратиш — ось, дивися, перевернута вежа.
Аліна розхвилювалася. Вона здогадувалася, що заступник хоче турнути її з посади, невже поки вона тут він будує якісь підступи?
— Інший шлях, — солодким голосом проголосила Марійка, — щасливий шлюб, діти і довге життя. Бачу високого брюнета поруч з тобою, він з твого минулого.
Петро після цих слів підсунувся ближче і Аліна, нарешті, розгадала план однокласниці, глибоко зітхнула і сказала:
— Так, переходимо до наступного пункту, яке його ім’я, прізвище та адреса прописки. Ви б краще квартиру мені допомогли продати.
— Та навіщо її продавати, — гарячкував Петро. — Хороша квартира, прямо в центрі.
— От ти в ній і живи, раз хороша, — обурилася Аліна.
Петро розплився в усмішці і сказав:
— А що? Я можу. Рибу на балконі буду в’ялити.
Аліна кинула погляд на однокласника і промовила:
— А що, може й справді? Поквартируєш у мене? Я грошей не візьму. Тільки дві умови — шпалери не міняти і русалку не чіпати!
Марійка, яка проживає в двокімнатній квартирі з батьками, п’ятирічним сином і двома сестрами, ніжно защебетала:
— Петре, а тепер давай я і тобі поворожу.
Автор: Zdrastuy, smutok!
Фото ілюстративне. pexels.