X

амо, нам потрібно серйозно обговорити наше подальше спільне проживання, — почав син, не дивлячись мені в очі. — Невже ви самі не помічаєте, що нам усім уже бракуве місця в цих стінах? Наталія знову при надії, ми чекаємо на третю дитину, тому нам усім терміново потрібно щось вирішувати з простором.

Коли на порозі з’являється осінь, я завжди люблю сидіти біля вікна з кухлем гарячого липового чаю. Дивлюся на жовте листя,…

K Anna

Надю, але ж ми твої рідні люди, як ти можеш виставляти нас за двері? — здивовано запитала мама, дивлячись на доньку

Надворі стояла тиха осінь, коли я нарешті змогла сісти на затишній кухні й спокійно випити чаю. Дивлячись на вогні великого…

K Anna

— Та всі в селі знали, що він туди ходить, — зітхнула перша. — Христина теж знала, просто мовчала, не хотіла сваритися при дітях. Тепер от лишилися самі.

Салон старої машини трусило так, що зуби цокотіли. Христина сиділа на задньому сидінні, притискаючи до себе малого сина. Юрчик вчепився…

K Nataliya

— Я знайшла ту жінку, про яку ти питала, — швидко проговорила колега. — Її звати Ірина. Вона дійсно працює в школі, вчителька молодших класів. Ось тримай її номер телефону.

Телефонний дзвінок застав мене на кухні, коли я тільки-но налила собі ранкову каву. Годинник показував за чверть до сьомої. Спросоння…

K Nataliya

— Ну а що такого? Ти ж сама просила приглянути за чоловіком, — Христина голосно засміялася й виклично глянула на мене знизу вгору. — Ти просто занадто правильна, Яно. Думала, якщо в тебе все ідеально, то так буде завжди? Він з тобою просто нудьгує. А в горах… ну, там зовсім інша атмосфера.

Усе, що в мене залишилося від того літа — коробка із глянцевими знімками на верхній полиці шафи. Андрій завжди повторював,…

K Nataliya

— Раніше ми завжди літали сюди троє — я, дружина і донька. Це було наше постійне місце для зимового відпочинку, три роки поспіль сюди їздили в один і той самий готель. А потім так сталося, що дружина вирішила піти до мого колишнього найкращого друга, з яким ми разом починали бізнес. Тепер вони живуть разом, створили нову сім’ю. Донька залишилася з ними.

Я стояла біля скляної вітрини великого магазину взуття. Мою увагу привернули класичні туфлі-човники дуже ніжного, пудрово-рожевого відтінку. Я подумки приміряла…

K Nataliya

— Вибач мені, Христино, — глухим, тихим винуватим голосом сказав він, відводячи погляд у бік шафи з нагородами агенції. — Я сам не розумію, що це на мене раптом найшло сьогодні. Це абсолютно неправильно і негарно з мого боку. Ти мені в доньки годишся за віком, я старший за тебе вдвічі, я не мав жодного морального права так поводитися. Прости мене, якщо зможеш

Під час обідньої перерви в невеликій затишній кухні рекламної агенції «Слово» завжди ставало тісно й галасливо. Дівчата та жінки зсували…

K Nataliya

— А що тут такого? Я ж був голодний, а м’ясо там було дуже смачне, добре протушкувалося.

Надворі поволі густішав теплий весняний вечір суботи. Більшість людей у цей час уже давно відпочивали, гуляли парками або насолоджувалися спокоєм…

K Anna

Мамо, — тихо сказала я, заглядаючи їй в очі. — Ну чому ти постійно думаєш тільки про мене і мої потреби? Я хочу бачити тебе красивою, щасливою і доглянутою жінкою, а не просто пенсіонеркою в старому халаті. Мені приємно купувати речі саме для тебе, невже ти цього не розумієш? Ти заслуговуєш на те, щоб виглядати гарно, сучасно й свіжо кожен день.

Часом мені здається, що я б’юся об глуху стіну, яку сама ж і збудувала зі своїх найкращих намірів. Сиджу на…

K Anna

— Тетяно Ігорівно, а щось я не бачу нашого подарунка. Ви що, досі не повісили портрет вашої єдиної онуки? Ми ж так старалися, вибирали раму, замовляли у майстра.

Знаєте, бувають у житті такі моменти, коли все навколо здається ідеальним, наче картинка в дорогому журналі про дизайн інтер’єрів. Ти…

K Anna