X

— Ну, розповідай, — тихо сказав він, не дивлячись на неї, а ніби вивчаючи бруньки на сусідній гілці. — Я ж тебе знаю. Ти коли брешеш або щось приховуєш, завжди пальцями замок куртки смикаєш. Що сталося? З чоловіком посварилися? Гроші потрібні?

Перон київського вокзалу дихав гарячим залізом і чужими розмовами. Наталя міцно тримала дітей за руки, проштовхуючись крізь натовп до вагона.…

K Nataliya

— Ні, Андрію, — спокійно сказала я, тримаючи руку на клямці дверей. — Номера не дам. Ремонт у мене зроблений, змішувач новий, а чай я люблю пити наодинці. У вас там дружина з картоплею чекає і діти. Йдіть краще туди.

Спека стояла така, що асфальт під капцями здавався м’яким, як пластилін. Я ледве дотягла два кавуни з розкладки біля зупинки…

K Nataliya

— Ходи до нас перезимуєш, у нас кімната вільна є, синова, він усе одно в місті живе, — пропонувала сусідка Марія, витираючи сльози кінчиком хустки. — Куди ти зараз підеш? Тут же нічого не лишилося

Залишатися в порожньому домі після того, як звідти поїхала дружина, було незвично й важко. Ігор довго ходив кімнатами, перекладаючи з…

K Nataliya

— На роботі все нормально, — Віктор дивився повз неї, на шафу. — Справа в нас. Точніше, в мені. Я не збираюся грати комедію і вдавати, що все добре. Я йду. Речі свої я заберу зараз, частину потім. Квартира залишається тобі й хлопцям, мені потрібна тільки машина, щоб їздити на роботу.

Низьке ранкове сонце пробивалося крізь фіранки, висвітлюючи кожну порошинку на кухні. Світлана стояла біля столу в відчувала, що її життя…

K Nataliya

— Це кільце його дружини, — сказала я, сідаючи поруч. — Вона залишила його вдома, коли їхала, бо боялася загубити в дорозі. Я сама бачила, як вона його на роботу носила. Тобі треба віддати його назад.

Є у мене подруга Ілона, але їй чомусь не щастить у стосунках. Вона завжди говорить усе прямо, ніколи не підбирає…

K Nataliya

— Віро, я маю тобі дещо сказати, — почав він тихо. — Я зустрів іншу жінку. Вона працює в нашому управлінні. Я не можу так більше жити, між нами ж нічого немає, крім звички. Я йду.

Залізнична платформа гуділа від голосів. Небо затягнуло хмарами буквально за п'ять хвилин, і тепер на асфальт падали важкі, холодні краплі.…

K Nataliya

Його великі кросівки тепер займають половину нашої полиці для взуття, і це виглядає так, наче вони там були завжди, — дивувалася мама

Ох, дівчата, сидимо ми вчора з мамою на веранді, п’ємо чай із чебрецем, і вона раптом починає згадувати минуле. Мені…

K Anna

Ігорчику, синку, ну скажи мені чесно, чим вона тебе там годує? Вона хоч суп варить чи ви все тими напівфабрикатами харчуєшся? А макарони які вона купує?

Ох, дівчата, сиджу зараз на кухні, п'ю чай і згадую історію кількарічної давнини. Дивлюся на свою доньку Катю, на її…

K Anna

— Не чіпайте дівчину, — заступилася тоді Юзефа Гнатівна, підійшовши до столу майстра. — Вона перший тиждень працює. Дайте їй спокій, я сама за нею пригляну.

Біля низької хвіртки, що ніколи не замикалася на клямку, лежала стара автомобільна шина, вкопана в землю і засипана піском —…

K Nataliya

А що там таке трапилося, Марино? — запитала Галя, дмухаючи на гарячий чай. — Тетянка ж ніби тільки жити нормально почала, роботу хорошу знайшла, чоловіка зустріла

— Розумієш, Галю, і аж зле стає, коли я дивлюся на все це з боку, — сказала я своїй сусідці,…

K Anna