— Ну, розповідай, — тихо сказав він, не дивлячись на неї, а ніби вивчаючи бруньки на сусідній гілці. — Я ж тебе знаю. Ти коли брешеш або щось приховуєш, завжди пальцями замок куртки смикаєш. Що сталося? З чоловіком посварилися? Гроші потрібні?
Перон київського вокзалу дихав гарячим залізом і чужими розмовами. Наталя міцно тримала дітей за руки, проштовхуючись крізь натовп до вагона.…