X

– Мамо, я вас прошу, не лізьте в наше життя, – різко обірвала її Людмила. – Нам тут жити, а не вам. Як Віталій сказав, так і буде.

Віталій сидів, спершись ліктями на липку поверхню клейонки, і перекручував у пальцях пластмасову кришку від банки. Вечірнє світло падало крізь…

K Nataliya

— Коли ти вже будеш? — питала Наталя, і її голос через тріск у слухавці здавався глухим. — На тебе вдома чекає великий сюрприз. Давай швидше закінчуй там.

Осінь видалася сирою. Листя на тротуарах швидко перетворювалося на брудну кашу, яку двірники згрібали великими дерев'яними лопатами до бордюрів. Сергій…

K Nataliya

— Ти що, глузд втратила? Де Італія, а де наше село. Ти ж далі нашого району ніде не була. Звідки ти взагалі це взяла?

Христина була найменшою дитиною у великій родині. Батьки не дуже зважали на неї, бо мали купу роботи по господарству та…

K Nataliya

Жінка впізнала Оксану, попросила поставити їжу на стіл, а тоді взяла за руку: — Не бери нічого від Віки на весілля. Загубиш усе.

Останні серпневі дні тягнулися повільно, сонце вже не так пекло, як на початку літа, але в місті все одно стояла…

K Nataliya

Я думала: якщо Марина колись повернеться, якщо їй справді не буде куди йти — я її впущу.

Сухе листя того року згрібати було важко, воно забивалося під важкі дерев’яні граблі, розліталося від кожного пориву вітру. Я стояла…

K Nataliya

— Дивись мені, Христино. Матвій хлопець непоганий, але в нього характер батьків — важкий. Та й куди тобі, ти ж міська, інститут закінчувати треба. А він тут так і залишиться на пилорамі.

Христина сиділа на ґанку й тримала в руках стару бляшанку з-під монпансьє. У бляшанці лежала міцна капронова нитка, яку вона…

K Nataliya

— Мені страшно, мамо, — сказала я на кухні, коли Вадим пішов у гараж. — А якщо він почне рахувати місяці? Якщо він про все здогадається?

Усе почалося з того, що я просто заплуталася між двома чоловіками. Вадим був надійним. Коли ми сиділи в кутку невеликого…

K Nataliya

Причиною всьому стала одна поїздка. Артем поїхав на будівництво об’єкта в іншу область на два тижні. А через місяць після його повернення на їхню домашню адресу прийшов товстий конверт. Без зворотньої адреси

У коридорі було темно, світло горіло тільки біля поста чергової. Христина сиділа на краю жорсткого стільця, підібгавши під себе одну…

K Nataliya

— Доброго дня. Не впізнаєте мене? — вона зробила крок уперед і сіла на край стільця біля мого робочого столу. — Я Оксана. Два роки тому приїздила до вас, коли зовсім не знала, куди йти за порадою. По пам’яті знайшла ваш кабінет.

Двері кабінету прочинилися тихо, майже нечутно. Я саме переглядала старі листи, коли на порозі з’явилася худенька жінка в простому сірому…

K Nataliya

– Вадиме, я спитати хотіла, – вона дивилася на свої пальці. – А твої батьки… Вони взагалі де? Ти ніколи нічого про них не розповідаєш. Ну, крім тітки Насті, до яка виховала тебе і до якої ти іноді їздиш у село.

– А щоб тебе, – Оксана зітхнула, дивлячись на підвіконня. Вона стояла на табуретці з мокрою ганчіркою в руках, хотіла…

K Nataliya