fbpx

Анатолій виявився вдівцем з восьмирічною донькою. Женя, звичайно, зазнала потрясіння від таких відкриттів біля вівтаря, але відступити їй не дозволяло кохання. З батьками молодої дружини Анатолій познайомився лише пів року тому

Женьку, таку скромну, зовні непомітну, подруги вважають везучою, але нерозумною. Як таке поєднуватися може? Зараз розберемося.

Їй не було 20, коли подружка запросила скласти їй компанію в Ялту. Відпустка біля моря з житлом на халяву (їхали до рідні подружки) – мрія! Ось там вона і познайомилася з Анатолієм, який орендував житло по сусідству. Підполковник. Пройшов Афганістан і тепер був військовим комісаром міського військкомату.

М’язистий, красивий чоловік з очима, в яких плескалися мудрість і сталь. Так здавалося, юній Жені. Вона здригнулася, побачивши, під час купання, на його спині глибокий шрам. Нерозумно запитала: “Це звідти?” Анатолій невизначено повів плечем і пішов під воду. Він не вважав романтичним торкатися цієї своєї історії.
Женька закохалася без пам’яті і, як вона сама виражалася, піддалася, як тільки він пальцем поманив. Здавалося, її наївність викликала в ньому розгубленість. Але впорався і жартівливо сказав: “А тепер, душа-дівиця, на тобі повинен одружитися.” Щаслива Женька, якось не переймалася, що про любов не прозвучало ні слова.

Оскільки майбутній чоловік був старший аж на 17 років, він і керував усіма подіями. Пара відправилася в його місто, де, завдяки його зв’язкам, їх розписали за один день. Про весілля з сукнею і пупсом на капоті не було мови. По – перше, наречений вважав себе занадто дорослим для цієї “забави,” а по-друге… у нього все це вже було.

Анатолій виявився вдівцем з восьмирічною донькою. Женя, звичайно, зазнала потрясіння від таких відкриттів біля вівтаря, але відступити їй не дозволяло кохання. З батьками молодої дружини Анатолій познайомився лише пів року тому.

Донька Анатолія, Настюша, була занедбана усіма дівчинкою. Вона росла між двох бабусь, зрідка бачачи батька. Женя, спочатку відчуваючи лише жалість до дитини, з нею намагалася бути ніжною і терплячою. Але одного разу, пораючись на кухні, почула з вулиці поклик Насті: “Мамо!” Серце Жені підстрибнуло, сльози підступили до горла. Незабаром вона Настю удочерила.

У Жені за душею були лише курси перукарів та невеликий досвід роботи. Їй хотілося вчитися, але Анатолій затії не схвалив. Велів підшукати роботу в якомусь салоні та постаратися піти в декрет: він сина хоче. Чомусь Женін організм цьому опирався, а може з підполковником щось було не так, але вона залишалася “порожньою,” як чоловік висловлювався.

І раптом неприємність, навіть біда. Підлеглий Анатолія попався на хабарі. Як не крути, а воєнком в таких випадках теж визнається винним. Зверху запропонували звільнитися за станом здоров’я. Кращий варіант в ситуації, що склалася. Чоловік Жені сприйняв це, як ляпас. Засів удома і з цього моменту сімейний човен почало штормити.

Пенсію звільненому підполковнику призначили непогану і, заявивши “мені вистачає,” він став на неї жити, не даючи Жені ні копійки. В домі не переводилися його друзі, а вірніше товариші по чарці. Не минуло й двох років, як Женя з острахом почала усвідомлювати, що чоловік деградує. Брезклий, недоглянутий, тижнями не виходив з квартири, не помічаючи ані доньку, ані дружину.

З холодильника з’їдав те, що подобається, не вкладаючи ні копійки. Підійшов час відпустки і Женька, разом з донькою, взяла та й поїхала в ту саму Ялту. За 15 днів до неї прийшло розуміння, що потрібно міняти життя. Сприйнявши Настю цілком дорослою, поцікавилася думкою, додавши, що хотіла б її забрати з собою.

Дівчинка обняла матір.

Відпускав Анатолій її нелегко. Звичайно, безкоштовна нянька. Пригрозив, що повісить на неї Настю, а дізнавшись, що між мамою і дочкою все вже вирішено, сплюнув: “Нерозумна ти, Женько”.

Женя з донькою повернулася в рідне місто, до батьків. Батькам мріялося про рідних онуків, але й Настю непогано прийняли. Дівчинка вчилася в школі, Женя стригла клієнтів. І ось якось сів до неї приємний чоловік з легкою сивиною (щастило Жені на тих, хто старший). Дивився уважно, похвалив легкість руки і залишив хороші чайові. А після роботи зустрів з букетом квітів. Звали несподіваного залицяльника Олексієм.
Женя, вже цілком молода жінка, вирішила до нього придивитися за принципом “від добра добра не шукають”. Їй було з ним тепло і затишно, а він зізнавався в коханні. Заміж за нього піти було вигідно: Олексій жив в своєму будинку, мав стабільний дохід від будівельного бізнесу. Та й старший всього на десяток років. Розлучені колеги їй заздрили: з одного шлюбу не так давно виринула і знову кличуть! Ось, якщо б дівчинку з її батьком залишила, взагалі б була розумницею.

Розписалися, з’їхалися і все добре пішло. Сумувала трохи Женька: Бог діток їй не давав. Але видно побажання її врахував тому, що незабаром перед нею розгорнулася непроста ситуація. Олексій ніколи одружений не був, але опікувався про молодшу сестру, яка не відрізнялася розумною поведінкою, хоча мала вже двох дітей.

Діти – дівчатка 5 і 8 років, вже числилися органами опіки, як неблагополучні. Олексій картав сестру, допомагав грошима, але та продовжувала вести неправильний спосіб життя. І ось тепер прозвучало: її позбавляють батьківських прав. Олексій щось говорив про те, що, звичайно, це не Женина турбота і він подумає, що робити.

А Жені чомусь уявилося, як сидять ці дівчатка в човні одні, а їх від себе відштовхують. Хто? Мати рідна, батьки, яким до них діла немає, рідний дядько і, виходить, вона, Женя. Струсила ману і оголосила: “Дівчат беремо!” І, вперше, зізналася, що Настуня їй не рідна. А нічого, геть до коледжу доросла! Побачила, як чоловік зітхнув з полегшенням. Обійняв її і довго так сиділи вони, неймовірно близькі один одному люди.
От і скажіть – везуча Женька? Безперечно! Перший чоловік, як не крути, а красень, бойовий офіцер. Був захват почуттів, враження. Ну, розбіглися – без дітей не страшно. Довго не засиділася – другий чоловік з’явився. І теж досить гарний. Навіть крутіше підполковника. І без всяких аліментів, минулих шлюбів. Дуже везуча!

Але і нерозумна, виходить: удочерила і забрала доньку першого чоловіка. І це писати легко – “дівчинка вже в коледжі!” Але ж і нездужала, і з поганою компанією тягалася і на емоціях до батька повертатися збиралася. Одне слово – тягар. А Женька нічому не вчиться: сама підказала чоловікові його племінниць до себе прийняти. А це ж турбота. А витрати які! І невідомо, якими виростуть.

…Засинаючи на плечі у чоловіка, Женя думала: Як добре, що дівчата маленькі! Вона буде їм заплітати коси і вибирати платтячка, а на ніч читати казки. У них буде велика, дружна сім’я з обідом за круглим столом, гойдалками в парку і повітряними кулями в свята. Настуня ж вже доросла. Швидше подруга, ніж донька. Кілька років і випурхне у життя. А ці дівчатка, які дуже до речі, ще довго будуть наповнювати їх будинок радістю. А що до турбот і труднощів, так везуча Женька їх не боялася.

Автор: Lіna Svаmm

Фото – ілюстративне(pinterest).

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

You cannot copy content of this page