fbpx

Аж ось диво – я побачила дві заповітні смужки. Нашому щастю не було кінця. Чоловік носив мене на руках і плакали ми вдвох. То була остання щаслива мить нашого шлюбу, бо те що за цим пережила, я й уявити не могла

Сергій був уже одружений. Я його друга дружина. З першою жінкою він розійшовся, бо не могла вона, за його словами, здійснити його мрію про нащадків.

Ми зустрілися три місяці і коханий зробив мені пропозицію. Мені було настільки добре з ним, що я не сумнівалася у своєму виборі. Ми розуміли один одного, поважали, та й почуття були сильні.

Як на те, лелека нас оминав стороною. Три роки всі можливі спеціалісти у нашій країні і кілька з-за кордону не давали результатів. Чоловік змінився до невпізнання. Все частіше відмовчувався і був похнюпленим. А розуміла в чому справа, але нічим зарадити не могла.

Аж ось диво – я побачила дві заповітні смужки. Нашому щастю не було кінця. Чоловік носив мене на руках і плакали ми вдвох.

Щоправда, я виношувала не просто. Практично весь термін я провела у стаціонарі. Однак на здоров’ї синочка це ніяк не позначилося. Він з’явився здоровим, і як справжній чоловік одразу почав вимагати моєї підвищеної уваги.

Син мало спав, часто плакав, а я просто на ногах ледь стояла від утоми. Я не встигала часом навіть вмитися зранку, про якісь домашні справи взагалі мовчу.

Чоловік не допомагав від слова зовсім. Мало того, якось він грюкнувши дверима пішов до мами жити. Бачите, ми не даємо йому спокійно дивитися футбол і відпочивати. Він сказав, що у хорошої мами дитина не плаче.

Він пішов. А я залишилася сама з дитиною. З дитиною, про яку чоловік мріяв. Я сама підіймала сина до трьох років. Так, чоловік фінансово допомагав, але не був присутнім у нашому житті. І ось нещодавно з’явився з речами. Сказав, що син уже підріс і з ним цікаво і можна поговорити. Тепер він житиме тут.

 Я замкнула двері перед його носом. Сіла на підлогу і довго не могла вгамуватись. Вилила там усе, що накопичилось за роки самотності. мама каже, що я повинна хоча б спробувати. Говорить, що є люди, які просто не можуть знаходитись поруч з малюками, але це не заважає їм бути прекрасними батьками.

Не знаю, Я поки не готова. Але думки крутяться навколо цього. Можливо все ж дати йому шанс?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page