fbpx
Історії з життя
Бабуся рукою відвела в сторону телефон, який дівчина все намагалася їй показати. – Ти в мене телефоном не тикай. Я інших женихів дивитися навіть не буду. І так знаю: багатий брюнет скоро сяде

Бабусю, допоможіть мені вибрати з трьох женихів одного

– Бабусю, а ви, справді, знаєте більше від інших?

– Зараз як трісну по твоїх кучериках сковородою! Кудрі розпрямляться, а очі просвітлиться…

– Ой! – дівчина схопилася за голову. – Вибачте.

– Ото ж бо… – Бабуся змінила злий тон на добрий і тільки зараз зміряла гостю прозорливим поглядом. – Навіщо прийшла?

– Мені сказали, щоб я до вас звернулася. Кажуть, що все знаєте. Вибачте за це слово ще раз.

– А ти віриш, що я все знаю?

– Не дуже. Адже такі… ой… ну, ці… чарівні бабусі… вони тільки в казках бувають.

– А навіщо прийшла, якщо не віриш?

– Мені діватися нікуди. У мене доля вирішується. Якщо зроблю невірний крок… ох… – тут дівчина важко зітхнула, – можу промахнутися.

– На полювання зібралася, чи що?

– Ні! – спочатку вигукнула дівчина, потім схаменулася, і поправилася: – Ну, майже… Знаєте, адже життя так влаштоване… Начебто хлопці полюють на нас, а насправді виявляється, це ми полюємо на них.

– Сама додумалася? – здивовано підняла брови бабуся.

– Ага… – скромно відповіла дівчина. – Сама…

– Ну, розумниця… – Схвалила бабуся. – Значить, собі на умі. Гаразд, вистачить просторікувати, говори по суті. В чому питання? У нареченому? Любить не любить? Виходити, не виходити?

– Так, – кивнула дівчина. – А ви, виявляється, і правда, все знаєте…

– Чекай, чекай… – Бабуся зробила навколо дівчини коло пошани і захвилювалася. – Чогось ти мені не договорила… У мене з приводу тебе бачення плутаються…

– Так, я не договорила.

– Так договорюй! – знову гаркнула бабуся. – Бач, собі на умі! Хоче, щоб я їй допомогла, а сама мовчить!

– Та я не мовчу. Словом… у мене… це… не один наречений, а три… Якщо чесно, взагалі, у мене їх чотири, але четвертий, це так… несерйозно він… Веселий дурник.. Так що про нього не думайте навіть… Не напружуйте свою ауру…

– Щ? – не зрозуміла бабуся.

– Ну, це… чим ви там чаклуєте? Чакрами, чи що?

– Все-все-все… – заткнула її бабуся. – Не псуй про себе враження. Значить, з трьох одного вибрати хочеш? Було значить, у одного старого три сина…

– Вони не брати! – вигукнула дівчина. – Вони один одного не знають.

– Так це я так… Казку згадала… Один був багатий, але немудрий. Другий – ні так – ні сяк, а третій бідний, але дуже розумний.

– Ой! Звідки ви все про моїх женихів знаєте?

– А заміж дуже хочеться?

– Не дуже, – знову важко зітхнула дівчина. – Але треба. Мої подружки все давно при чоловіках, а я все вибираю. У них все просто – побачила одного підходящого, схопила за руку і в РАЦС. А у мене відразу троє. І все кличуть заміж. Ні, звуть відразу четверо. Але четвертий – так собі. З ним добре, але він якийсь не такий… Безперспективний.

– А чого ж ти про нього все згадуєш?

– Не знаю. Він мені, чомусь, частіше за інших згадується. Прямо, нахабно лізе в голову, і все…

– А фотографія його у тебе є?

– Є…

– Ану, покажи…

– Навіщо? – здивувалася дівчина. – Я про нього у вас не питаю. Я з інших вибираю…

– Показуй, ​​кажу! – строго гримнула бабуся.

Дівчина дістала з сумочки телефон, покопалася в ньому і піднесла його до обличчя бабусі.

– Ось… Навіть тут сміється… Ніколи не буває серйозним…

– Так чого ж ти мене обманюєш – сказала бабуся, розглянувши фотографію.

– Я обманюю? – здивувалася дівчина. – Я нічого вам не брешу!

– Навіщо ти про нього говориш – безперспективний? У нього ж на лобі написано, що він стане і багатим, і знаменитим, і дружина у нього буде добра красуня. Ану, ану, я тепер на тебе подивлюся. Ти, до речі, йому в дружини підходиш… Але він може знайти і кращу.

– Як це кращу? – дівчина розгубилася. – І взагалі, навіщо ви про нього говорите? Я про нього у вас не питаю! Ну, що ви, прямо, мене плутаєте. Ви інших женихів подивіться, будь ласка…

– А чого ж у тебе очі так спалахнули, коли я про нього говорила? Почервоніла навіть. – Бабуся рукою відвела в сторону телефон, який дівчина все намагалася їй показати. – Ти в мене телефоном не тикай. Я інших женихів дивитися навіть не буду. І так знаю: багатий брюнет скоро сяде. Ні так ні сяк – який голений – так і буде до старості на своєму мотоциклеті торохтіти. Ну а бідняк, він, звичайно, розбагатіє, випадково, тому й зіп’ється. Хочеш маятися – бери будь-кого. Ну а про четвертого більше говорити не стану. Шкода його за тебе віддавати… Але виходу у тебе немає.

– Немає? – здивовано запитала дівчина, хоча очі її вже майже світилися від щастя.

– Усе! – махнула рукою на неї старенька. – Іди звідси! Та не забудь покласти в скарбничку, яка на вході стоїть, грошики. І не яку-небудь, а величеньку! Інакше, четвертий на тебе навіть дивитися не буде.

Дівчина знялась з місця і майже побігла на вихід, на ходу виймаючи зі свого гаманця найбільшу купюру…

Автор – Aнісімов.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook